Відвертість – прояв сили. Звичайно. Якщо відвертість доречна та її «не занадто».

Спілкування у робочому колективі, між співробітниками – нормальна та корисна річ. Це може об’єднати, допомогти зрозуміти один одного та іншим чином позитивно проявитися у виконанні спільної справи. Але…

Завжди треба пам'ятати, що не кожна розмова безпечна та доречна на робочому місці. Відвертість, можливо лише ваша риса, й ви будете здивовані, як невинна, на ваш погляд, тема може когось образити, викликати безліч суперечок, розколоти колектив, зробив спільну роботу важкою та такою, що більше не можна виконувати разом.

Так, людина – це таємниця. Й, не кожна таємниця має бути розкрита саме на робочому місці.

То, про що краще мовчати на роботі, не підіймаючи та не підтримуючи певні теми для розмови?

Особисте

Одним словом – особисте. Все. Що є вашим особистим, нехай таким й залишається. А особливо – ваше приватне життя.

По-перше, деякі відвертості зроблять вас більш уразливими й цим може скористатися (іноді й проти волі) хто-небудь, в кого з вами спалахне робочий конфлікт.

По-друге, навіть, якщо ви впевнені, що ваше життя – просто калейдоскоп подій й багато з людей не відчували та не переживали нічого подібного, не поспішайте. Знайте – більшості просто байдуже, а дехто, відверто проти того, щоб його «закидавали чужою білизною», тож навряд чи прийме ваші відверті розповіді позитивно.

Постарайтеся триматися нейтральних тем, а якщо вже «пішло про особисте», не треба виступати у ролі оратора. Поцікавтеся життям того, кому треба вимовитися, але при цьому насправді уважно його вислухайте.

«Недоторкані»

Так, про керівництво – зась. А, про керівництво, що є вище стоячим чи власників бізнесу – тим паче. Навіть, коли всі навколо миють кістки босам, краще утриматися, скориставшись чимось філософським, на кшталт: «не суджу, та не судим буду».

Якщо зробити все правильно, на вас не подумають, що ви збираєте чутки для вух боса й ви не подаруєте зайвого компромату на себе, виказуючи те, що можливо, й справді, напікало.

Зарплати

«Не рахуйте мої гроші!» - мабуть знайома фраза?

Саме так ставляться до зазирання в їх кишеню, більшість сучасних людей. Фінансові питання далеко не найбільш вдала тема, особливо, у випадку, коли мова йдеться про заробітну платню у компанії , де ви працюєте.

Будьте розумною людиною. Навіть, якщо ви не підписували пункт договору про збереження таємниці доходів робітників компанії, вряд чи роботодавцеві сподобається вільні бесіди про те, хто скільки заробляє чи яким чином (білим, сірим чи пошкрябаним) отримує зарплатню в його компанії.

Пам’ятайте, що щаслива відвертість колеги за чашкою кави на перерві на обід про отримання бонусу, може виплисти вам боком та звинуваченням у тому, що вам нічого не можна довірити. Мабуть, ви не бажаєте, щоб ваші гроші рахували інші, та ще таємно від вас обговорюючи те, як ви їх «відробляєте» та чи маєте на таку зарплатню право? Тож ваші колеги також люди, що цього не бажають чути про себе.

Колеги

Нічого страшного, коли ви поговорили про заслуги колег, які стали офіційним прикладом для наслідування та були озвучені керівництвом на останніх зборах. Про все інше – краще не спілкуватися, принаймні на роботі. Й особливо, про те особисте, що може випадково потрапити до ваших вух.

Навіть від самих «героїв» яких-небудь життєвих ситуацій.

Власні проблеми

Ваші або чужі проблеми – табу на роботі. Зокрема, коли це стосується здоров’я.

Про інших пліткувати – дуже соромно. А про себе – ризиковано. Все одно, ваші проблеми залишаться вам, як правило, а давати нагоду вважати вас занадто хворим для майбутнього підвищення – геть безглуздо.

Політичні дебати

Якщо, ви не працюєте у Верховній Раді – краще залишити ваші політичні вподобання при собі. Це все – досить мінливий простір та сказати зайве на таку тему досить легко.

Можливо, вас й не оштрафують за наругу над першими особами країни, але ваш шеф, який голосував не за ту партію чи лідера, що обрали ви, вряд чи буде бачити у вашій особі однодумця, якому зможе доручити нову посаду.

Ну, так, як приклад.

Конкуренти

Краще взагалі нічого не казати. Тим більше, не зрівнювати конкурентів з власним роботодавцем та не похваляти можливі їхні переваги. Це – справа аналітичних відділів й ви не забажаєте отримати клеймо «фанату» іншої фірми чи компанії, яке може здорово посприяти безлічі негараздів, що будуть очікувати на вас у «рідній компанії».

Й, насамперед: нащо нахвалювати те, до чого не маєш відносини? Жалкуєте, що вас не взяли до роботи в іншу компанію? Чи так зневажаєте себе, що готові скрізь розповідати (хоча б й натяками), яка жалюгідна контора, що вас «підібрала?

Приватні справи та негаразди

Якщо ви опинилися в поганій ситуації, або щось сталося у вашій родині – поспілкуйтеся із керівником, якщо це може завадити виконанню роботи. Спілкуйтеся сам на сам. Доносити до всього колективу власні проблеми – не вірне рішення. Навіть, якщо вам просто треба висловитися. Краще сходити до психолога чи священика. Й це серйозно.

Навряд чи вам допоможуть чергові співчуття, а зайву інформацію про свої слабкі боки, ви довірите тим, кому про ваші біди знати не обов'язково. Навіть, якщо, цим ніхто не скористається «проти вас», насильне схиляння до співчуття людей, в яких вистачає власних проблем, точно не добавить вам їхньої любові та поваги.

Релігійні переконання та думки про «расові питання»

Також дві теми, торкатися котрих вкрай небезпечно. Просто погляньте на історію та зрозумійте наскільки для багатьох важлива повага до їх релігії.

Не будемо драматизувати, але Індіру Ганді, свого часу застрелили власні охоронці, що були іншої віри та не вподобали її ставлення до такого віросповідання. А намальована карикатура на ісламського Всевишнього, стала приводом для розстрілу цілої редакції у Парижі. Не слід сперечатися про правомірність таких реакцій, краще зрозуміти до чого призводять певні помилки не самих глупих людей цього світу.

Навіть, без цих жахів, обговорювати віру інших чи наполягати на агітації власних вподобань – вкрай не гарно та є не гідним проявом емоцій.

Те, саме стосується й расових питань. Звичайно - всі люди рівні, а ксенофобія та інші утискання національної меншості, будь-де визнані неприйнятними діями та переслідуються за законами багатьох цивілізованих країн. Але, навіть анекдот із «расовим» підтекстом (звичайно не про ту расу, представником якої ви є) буде сприйнятий як ганьба для вас та образа до можливих представників цієї раси, про наявність яких ви й не здогадувалися.

Основа робочих взаємин - повага. Як до колег-фахівців, так й до колег-людей. Слава Богу, але сьогодні кожен має право на власне віросповідання та відсутність переслідування за расовими ознаками. Пам’ятаємо це та залишаємося нормальними та гідними людьми.