Уже в наш час з’являється безліч нових професій, про які ми раніше не знали, бо їх просто не існувало. А що вже говорити про майбутнє, яке несе в собі стільки незвіданих таємниць, стільки захоплюючих відкриттів, які приведуть до появи нових професій і спеціальностей, для яких ще навіть назв не придумано. Тож давайте поговоримо про деякі гіпотетичні професії, які в теорії можуть з’явитися у майбутньому.

Професія Сі́рі Кітона з роману Пітера Воттса «Сліпобачення»

В майбутньому, поруч з бурхливим розвитком технологій, продовжує з’являтися безліч нових професій, які повинні обслуговувати нові запити людського суспільства, хоча «людським» у нашому, традиційному розумінні, його назвати досить складно. Безліч людей зрощуються з технологіями, інтегрованими прямісінько в мозок. Або ж позбуваються частини мозку, замість якого монтується комп’ютеризована система. Саме це трапилося з головним героєм роману Сірі Кітоном, якому через медичні показання у дитинстві було видалено ліву півкулю мозку, і це призвело до того, що він втратив здатність до емпатії. Тому йому повсякчас доводиться аналізувати поведінку інших і розробляти відповідну емоційну реакцію. І це дуже цікаве питання, насправді, бо тут постає етична дилема – чи можна цього чоловіка з наполовину видаленим мозком вважати повноцінною людиною, чи все-таки ні? Як бачимо, у правовому полі з розвитком подібних технологій постане чимало подібних питань, що додасть роботи правникам, та й не тільки їм.

Здається, немає нічого дивного в робочих обов’язках Сірі Кітона, який перебуває на борту земної місії, яка має за ціль дослідити десь на околицях Сонячної системи дивний об’єкт і по можливості вступити з його творцями в контакт. Кітон – синкретист, або спостерігач, тобто людина, яка повинна точно зафіксувати всі події і передати на Землю безпристрасну хроніку подій, без жодних емоційно-суб’єктивних домішок. Адже людям це властиво – несамохіть спотворювати інформацію, домішуючи до неї своє суб’єктивне сприйняття. В такому разі точність передавання інформації спотворюється. В цьому і полягає суть професії Сірі Кітона – передати інформацію про контакт і перебіг всієї місії в максимально об’єктивному вигляді. Задача помітно ускладнюється тим, що позаземний розум може впливати на органи чуттів людських істот, викликаючи так зване «сліпобачення» – ефект, який давав змогу тривалий час перебувати прибульцям під носом в людей, не викриваючи себе.

Викликає інтерес також біолог Ісаак Шпиндель, який по суті є кіборгом, а прилади у його лабораторії фактично є продовженням його тіла. Та й біолог майбутнього, безперечно, матиме мало спільного навіть із сучасними вченими, оснащеними найновішими приладами та обладнанням.

До речі, дівчина, з якою Сірі Кітон мав стосунки деякий час, працювала в компанії, яка усувала з пам’яті людей небажані спогади. Ще одна цікава професія з майбутнього, яка – хтозна? – через кілька десятків років може стати реальною технологією. Безперечно, кожен з нас має небажані спогади, які волів би ніколи не згадувати. Тому чи варто зазначати, що подібна технологія і професії, пов’язані з нею, стали надзвичайно затребуваними в тій варіації майбутнього, яку в своїх романах творить канадський фантаст? Зрештою, якщо такі технології будуть успішно апробовані на добровольцях, подібні послуги, ймовірніше, стануть досить популярними в реальному майбутньому.

Віртуальна реальність – рай і прокляття майбутнього

На думку Воттса, технології віртуальної реальності наприкінці ХХІ століття розвинуться настільки, що стане можливим оцифровка людської особистості і її повний перехід у площину віртуальної реальності, якщо людина так забажає. Відповідно, з’являється безліч компаній, які надають подібні послуги. Адже потрібно організувати простір, щоб зберігати під’єднані до штучного живлення людські тіла; потрібно їх обслуговувати, щоб життя підтримувалося на мінімальному рівні. Уявляєте, скільки нових професій з’явиться, про які ми зараз не маємо жодного уявлення?

Монахи-вчені з роману Пітера Воттса «Ехопраксія»

Це не зовсім професія, мова йде більше про рід діяльності. Монахи-учені, або Двокамерники – це люди, які суттєво проапґрейдили обидві півкулі свого мозку. Це дало змогу не лише посилити інтелектуальний потенціал окремо взятого монаха-вченого, а й сформувати колективний розум… для спілкування з Богом. Але за подібний апґрейд ці напів-люди напів-машини сплачують певну жертву: вони позбавлені емпатії, тобто співпереживання. Але їхні наукові відкриття вражають, та й сумарний розумовий потенціал – теж. Здається, таким чином Пітер Воттс намагається сказати читачам, що за всі видатні досягнення потрібно сплатити певну жертву.

Серед інших персонажів у романі, які мають незвичні професії, викликають зацікавленість також військові «зомбі», або модифіковані солдати, позбавлені страху та будь-яких емоцій. Завдяки чому вони, власне, отримали свою промовисту назву. Кілька таких солдатів-зомбі проникає на космічний корабель «Ікар», який вирушає назустріч небезпечним пригодам, як і його попередник «Тезей» із роману «Сліпобачення», з яким, власне, «Ікар» має намір встановити контакт.

«Відвернені» з роману Лю Цисіня «Темний ліс»

Це другий роман з трилогії китайського фантаста «Пам’ять про минуле Землі». Як і перший роман «Проблема трьох тіл», другий роман трилогії продовжує оповідати хроніку протистояння землян з потужною інопланетною цивілізацією – так званими трисоляріанами, бо їхня планета розташовується у нестабільній зоряній системі із трьома зорями. Власне, саме через це трисоляріанам потрібна наша планета, з її майже ідеальними умовами для існування біологічних форм життя.

Цікаві обов’язки були покладені на кількох землян спеціальним відомчим органом, створеним при ООН, який очолював боротьбу жителів Землі за власне існування. Проект «Відвернених» мав на меті створити такий опір трисоляріанам, після яких останні були б змушені відступити. А оскільки самі «відвернені» не знали, що вони мають робити, задача ускладнювалася в тисячі разів, адже їхній діяльності також перешкоджали софони – нанокомп’ютери із штучним інтелектом, згорнуті до розмірів протона. Софони можуть безперешкодно перебувати на Землі і передавати всю актуальну інформацію про плани людей своїм творцям, та ще при цьому можуть втручатися в результати фізичних експериментів земних вчених, що унеможливлює розвиток людської науки і технологій.

Ось такі цікаві професії і робочі обов’язки виконують люди у фантастичних романах сучасних письменників. Безперечно, певні професії, описані в творах фантастів зі світовим іменем, найближчими десятиліттями мають всі шанси перекочувати з області фантастичної літератури в нашу звичну реальність, як це трапилося з ідеями їхніх попередників, фантастів початку і середини ХХ століття.