Опанування технік саморегуляції, пошук власних ресурсів для відновлення енергії стають справжнім викликом сьогодення. Розвиток таких навичок є критично важливим скілом для підтримки ментального здоров’я. Ми підібрали для вас дієві поради, як підтримати працівників під час кризи.

Техніки саморегуляції: чому вони критично важливі в наш час?

Чому потрібно навчати людей технікам контролю за власною свідомістю, вчити вгамовувати емоції в кризових ситуаціях? Багато людей усвідомлюють важливість таких речей, але банально лінуються це робити. Але ж принцип той самий, що й із фізичними вправами: регулярність, систематичність і послідовність. Потрібно щодня практикувати ці корисні звички, щоб вони почали закріплюватися в людській свідомості. Тоді легше буде контролювати потік мислення і ту бурю емоцій, яку щодня переживають українці завдяки північним братушкам.

Влаштовувати зустрічі офлайн чи онлайн-сесії — обирати вам, як навчати персонал дихальним вправам для профілактики безсоння, технікам уважності чи навичкам управління стресом. Але увагу цьому питанню приділити варто. Дієві способи вгамування емоцій і контролю за думками потрібні кожній людині і в мирний час, а в часи історичних пертурбацій і складних випробувань — і поготів. Завдяки таким ініціативам ви також показуєте працівникам, що компанія — спільнота однодумців, а її керівництво не відірване від реальності.

Приділіть увагу блоку практичних вправ. Дихальні вправи справді допоможуть заспокоїтися в ті миті, коли людина відчуває тривогу чи інші дискомфортні відчуття. Здатність перемикати фокус уваги на речі, які «заземляють», критично необхідна в стресових ситуаціях. Навчитися цим практикам нескладно, тому компанія з уважним до людей керівництвом без проблем знайде способи, як це реалізувати на практиці.

Корпоративна культура та психологічна підтримка

Це ще один дієвий спосіб, як зробити ментальну підтримку співробітників звичною справою. Впроваджуйте програми підтримки, формуйте довгострокову стратегічну відповідь на виклики сьогодення. Всі війни завершуються, ніщо не триває вічно. Але життя поряд з агресивним сусідом завжди диктуватиме свої правила поведінки, якщо ми, українці, хочемо вижити і зберегтися як нація. Тим паче, набуті на заняттях знання і навички ваші працівники передадуть дітям. Точніше, можуть передати, якщо не лінуватимуться приділяти цьому час.

До речі, про це також варто згадувати на практичних заняттях. Акцентуйте увагу працівників на тому, що вони можуть практикувати вдома всі ті корисні речі, про які довідалися на заняттях. Тут є ще один цікавий нюанс: такі поради дійсно можуть допомогти комусь. Бо коли людина перемикається на турботу про рідних людей, їй легше перенести, пережити щоденні виклики і труднощі.

Гнучкість рішень і психологічна підтримка працівників

Наступні практики і поради сподобаються не всім роботодавцям. Чому? Бо компаніям доведеться проявити гнучкість в багатьох питаннях. Наприклад, розуміння того факту, що старий досвід не працює, а нового ще немає, наштовхне грамотного керівника на кардинальні кроки. Приміром, він дозволятиме працівникам подрімати пів годинки після обіду, бо розуміє, що імітація роботи втомленого, змученого недосипом і стресами працівника — не те саме, що власне сама робота. А пів годинки сну — це така цілюща пігулка, яка додасть бадьорості значно краще і ефективніше, аніж нудні настанови і нагадування про дедлайни.

Будемо чесними: задоволеність працівників роботою, колективом та начальством великою мірою залежить саме від керівництва. І якщо компанія ігнорує нові виклики, старі методи і підходи мало працюватимуть. Нові виклики — це нові рішення, це оригінальні ідеї та нестандартні підходи, чи не так? Хтось запитає, до чого це все сказано? А ось до чого: керівники повинні добре знати свій персонал, правильно? А добрий господар знає своє господарство; знає, де чого бракує, що чого потребує і т.д. І мудрий керівник, мов той добрий господар, знаючи своїх працівників і їхні нагальні потреби, зможе підібрати найоптимальніші сценарії підтримки працівників саме в його ситуації. Саме в його компанії та команді.

Звичайно, впровадити таку практику в рази легше, якщо команда працює дистанційно. Погодьтеся, віддалений працівник однаково піде подрімати, якщо відчуває, що втомився. І правильно зробить, бо сидіти з відчуттям провини і безцільно втуплюватися в монітор, поки думки літають десь далеко… — хіба тут пахне роботою?

Хтось із роботодавців прочитає й подумає: ну й абсурд. Гаразд, а хіба той кошмар, що відбувається щодня в країні, тривоги і обстріли — хіба це не абсурд? Хіба так повинні жити і взаємодіяти між собою люди в двадцять першому столітті? Планета в нас усіх одна, а таке враження, що десяток запасних валяється десь на полиці. Ні, не валяється. Ще одну таку блакитну перлину щось досі не вдається відшукати астрофізикам і дослідникам космосу. Хоча екзопланет як таких — вистачає.

Але повернемось на Землю. Поміркуємо, чому корпоративний психолог — не рятівна пігулка від усіх нещасть.

Психолог — це добре, але…

Завжди є якесь «але», чи не так? З психологом яка ситуація виходить: не кожен до нього звернеться, бо не хоче або ресурси відсутні. Внутрішні ресурси, бо на додаткові ментальні зусилля, опрацювання і переосмислення обговореного на сесіях теж потрібні зусилля. Якщо людина ледве дає раду робочим будням, а на вихідних не встигає бодай трохи оговтатися від щоденних стресів — де взятися тим внутрішнім ресурсам?

І знову ми повертаємося до першого пункту. А саме — чому критично важливо навчати працівників технікам саморегуляції. Це наче замість постійного підгодовування когось рибкою дати цій людині вудку. Ця умовна «вудка», ментальні прийоми контролю за власною свідомістю, залишиться з людиною й надалі. Звичайно, якщо практикувати їх щодня. Зрештою, тільки так можна закріпити хороші звички: практикувати їх щодня.