Якщо ви багато разів ловили себе на тому, що маєте вартісну ідею і хочете перетворити її в чудову історію, це означає тільки одне – у вас живе дух справжнього письменника, який прагне вирватися на волю. Так дозвольте йому це зробити, адже життя одне, іншого шансу не буде.

А в цій статті давайте розглянемо різні аспекти цієї важкої і водночас такої приємної професії.

Самодисципліна

Коли почнете писати, важливо довести справу до кінця. Буває так, що приступи сильної зневіри можуть загасити весь ентузіазм на початку процесу написання або навіть тоді, коли до фінішу вже не так і далеко. Важливо пам’ятати наступне: поставили собі ціль написати роман – напишіть його, як би важко іноді не було. І тут вам допоможе самодисципліна.

Це дуже важливий момент. Насправді, чи не найважливіший. Дисципліна потрібна завжди, якщо хочете досягти значних результатів, але в написанні роману – особливо. Харукі Муракамі порівнював написання роману із марафонським забігом, а Стівен Кінг – із роботою археолога, коли доводиться працювати дуже обережно і уважно, щоб не випустити з поля зору важливу деталь. Коли хочете написати класний роман, вам доведеться стати і марафонцем, і археологом. Марафонцем – щоб не видихнутися до кінця довжелезного забігу, і археологом, щоб з прискіпливістю та ретельністю видобути на світ зі своєї уяви найцінніше: не пошкоджену та докладно виписану історію.

Щоб написати велику за обсягом річ, важливо навчитися розподіляти сили, як їх розподіляє марафонець – на всю дистанцію, а не випалити весь запал на початку, а потім не мати сил написати кілька сторінок. Подібний запал згодиться при написанні повістей і оповідань – особливо оповідань, бо невеликий за обсягом твір можна створити за декілька днів. Значно менше шансів, що з повістю так вийде, а ще менше шансів – що так вийде з романом. Є винятки в літературі, коли визначні романи писалися за дуже короткий час – приміром, Василь Шкляр за кілька тижнів написав свій відомий роман «Ключ», але задум роману виношувався не один рік.

Творчість – це арт-терапія

Придумування історій настільки подобається нашому мозку, що воно заохочує цю діяльність виробленням ендорфінів. Але поряд з тим наш мозок – найбільш лінивий та енергозатратний орган. Тому іноді доведеться себе змушувати до творчості. Але, набравши розгін, вже буде складно зупинитися.

Щоб не збиватися з курсу, виробіть звичку писати певну кількість слів щодня. Стівен Кінг пише по дві тисячі слів, ви ж можете почати з півсотні слів або тисячі. Важливо обрати свій темп і дотримуватися його, і тоді творчість буде приносити вам моральне задоволення. Хоча муки творчості теж час від часу з’являтимуться на горизонті, не без того.

Вміння працювати в стресових умовах – важлива навичка для письменника

Пригадується історія про одного нобелівського лауреата з фізики, який під час святкової промови на честь вручення йому Нобелівської премії зауважив, що в молодості, ще будучи студентом, вчився розвивати в собі навик зосереджено працювати будь-де і за будь-яких умов. Для цієї благородної цілі він обирав собі шумні кав’ярні, і намагався з головою поринути в роботу, коли навколо панувала зовсім протилежна атмосфера.

Важко в навчанні, зате легко в бою, чи не так? Нобелівський лауреат зазначив, що ці вилазки у кав’ярні навчили його працювати за будь-яких обставин, і вміння зосереджуватися перестало бути для нього проблемою. Тому не чекайте ідеальних умов, їх ніколи не буде. Не чекайте натхнення чи приходу Музи. Самі створіть собі ідеальні умови: ввімкніть улюблену музику – якщо любите працювати під музику, приготуйте улюблений напій, вмикайте комп’ютер чи ноутбук і починайте писати – без Вагання і Сумнівів, бо ці сумнівні особистості полюблять брати владу над нами. І завжди, завжди тримайте біля себе блокнот з ручкою чи олівцем, якщо якась чудова, але трохи невчасна ідея, попроситься під руку.

Усамітнення і довгі прогулянки

Якщо хочете написати круту історію, доведеться навчитися впізнавати «ті самі» думки та ідеї. Щоб навчитися їх розпізнавати, вам потрібно буде навчитися усамітнюватися. Якщо ви сімейна людина і вдома це проблемно зробити, візьміть за звичку вирушати на прогулянки. Ідеальним варіантом стане прогулянка на природу. Якщо неподалік вашої домівки є ліс чи озеро – ви ще на крок наблизилися до того, що чудові ідеї завітають до вас у гості. І пам’ятайте – завжди беріть на прогулянки нотатник, бо чудові ідеї люблять відвідувати письменників у несподіваних місцях. Звичайно, можна встановити на смартфон найпростіший блокнот і записувати ідеї туди. Це вже як вам зручніше буде.

Усамітнення – важливий момент в письменницькій роботі. Якщо ви вмієте «усамітнюватися» навіть в шумному натовпі – це дуже класно! Але й цьому можна навчитися, практикуючи вміння концентруватися в галасливих місцях.

Де вчитися на письменника

По факту – ніде. Самоосвіта – ваше все, якщо надумали стати письменником. Багато писати, багато читати – це основа, це база, без якої не навчитеся відчувати рідну мову, її пульсацію і ритм. А мова – це основний інструмент письменника, його священний Грааль. Як і вміння будувати захоплюючий сюжет і створювати цікавих персонажів.

Словники і взагалі книги – як добрі, так і погані – повинні стати вашими вчителями і друзями.

До речі, про книги. Як зазначив Стівен Кінг, письменнику потрібно читати як добрі книги, так і погані. Добрі книги – щоб знати як писати, погані – щоб знати як не треба писати. А вже навчитися розрізняти, де добрі а де погані книги, які книги написані з чудовим почуттям ритму та бездоганним стилем, а які книги в цьому плані мають серйозні прорахунки – ви навчитеся з часом. Звичайно, якщо приділятимете цьому питанню значну увагу.

Уважно прочитайте і перечитайте такі книги, як:

• Стівен Кінг «Про письменство»,
• Олександр Мітта «Між раєм та пеклом» (більше для сценаристів, але письменники теж почерпнуть з цієї книги чимало корисного),
• Найджел Воттс «Як написати роман» (дуже корисні поради, а «Метод сніжинки» – чудова практика, яка дасть змогу поетапно створити повноцінний художній твір).

І повертаючись до питання: «Де ж вчитися на письменника?». Все ж можна відвідати літкурси з підвищення письменницької майстерності. Філологія і журналістика – теж чудові спеціальності, якщо надумали стати письменником. Але жодні курси і спеціальності не дадуть основного – того внутрішнього вогню, який здатен перетворити вдалу ідею на захоплюючий роман.

Критика

Критика на початках може зарубати найкрутішу ініціативу. Тому ніколи не поспішайте одразу ж ділитися написаним навіть з близькими людьми (як вам не кортітиме це зробити). По-перше, близькі люди часто можуть не сказати правду, щоб не образити, по-друге, ви повинні відчути, що почали писати настільки непогано, що й не соромно показати свою працю комусь іншому.

В будь-якому разі будьте готові до критики. Але навчіться не сприймати її як плювок у власний суп, адже інші люди мають свої власні смаки і вподобання, і можуть на ті чи інші речі дивитися інакше, ніж ви. І це по-своєму класно, адже грамотний бета-рідер допоможе поглянути на створену вами історію під іншим кутом зору, допоможе побачити те, що не побачить ваш замулений зір. Хочеться вам цього чи ні, але в процесі роботи замулюється навіть найгостріший зір.

Стівен Кінг в своїй автобіографічний книзі «Про письменство» пригадує, що дружина Табіта і його чудові редактори неодноразово рятували його від майбутнього сорому, бо він допускався ляпів, втім, як і кожен письменник. Нехай і незначних ляпів, але все ж. Уникнути всіх неточностей – непосильна задача, і в цьому письменнику допоможуть перші читачі. І майбутні редактори.

Наражаючись на критику – об’єктивну чи не дуже – не забувайте про те, що навіть письменникам світового рівня іноді доводиться червоніти за допущені в книгах неточності. Кожен може помилитися, а критика в процесі створення роману може стати неоціненним благом. Варто тільки підібрати собі грамотних бета-рідерів.

Про бета-рідерів

Що мається на увазі під словом «грамотні»?

Це ті люди, які вміють відчувати історію: це вдумливі, уважні читачі. Серед ваших знайомих і рідних є такі? Вітаю, вам пощастило. Хапайте їх за руку і частуйте солоденьким, щоб вони з великою увагою вичитали ваш твір.

Складіть для них список запитань, які найдужче вас цікавлять:

• Чи викликає переживання написана вами історія, і які саме переживання вона викликає?
• Чи цікавий персонаж, чим він сподобався, а які його вчинки обурили? Можливо, він діє нелогічно в деяких ситуаціях. Щоб ви підправили в цьому персонажі?
• Наскільки добре виписані другорядні персонажі?
• Чи сподобалася вам кінцівка? Якщо ні, то чому?

І таких питань можете підготувати не один десяток. Нехай ваші бета-рідери чесно і відверто напишуть все, що думають про ваш твір. Чим відвертішими будуть їхні судження, тим кращим вийде чистовий варіант роману.