UARU
Ваш акаунт не активовано. Перевірте пошту. 
  1. Робота в Україні
  2. Публікації про роботу
  3. Все про роботу
  4. Це важливо знати кожному
  5. Що робити, якщо не вистачає часу для особистісного розвитку

Що робити, якщо не вистачає часу для особистісного розвитку

16.09.2021 536
Що робити, якщо не вистачає часу для особистісного розвитку

Що робити, якщо не вистачає часу для особистісного розвитку

16.09.2021     536

Брак часу для особистісного розвитку – болісна тема для багатьох людей. І ніби кожен з нас має в добі ті самі двадцять чотири години, але хтось встигає переробити безліч справ, і ще часу для власного розвитку вистачає, – а хтось так і не може навчитися вільно розмовляти англійською, хоча давно про це мріє. Або все руки з ніженьками до спортзалу не дійдуть, хоча думка про підтягнуту фігуру хвилює багато років поспіль.

І ми постаємо перед одвічним питанням: що робити? Як знайти час для особистісного розвитку, якщо, на вашу думку, його катастрофічно не вистачає? Давайте поміркуємо, чим тут можна зарадити.

Відмовка – найбільший ворог особистісного розвитку

Якби наші відмовки можна було колекціонувати, в кожної людини навіть до тридцяти років назбиралася б уже непогана колекція. Але з такою колекцією на жодну виставку не прийдеш, бо соромно показувати її іншим людям. Це ніби говорити про себе привселюдно: «Дивіться, який лузер!.. скільки разів обіцяв собі вивчити англійську, щоб вільно розмовляти нею; а скільки разів обіцяв собі записатися в зал; а скільки разів обіцяв собі почати бігати вечорами, щоб нарешті кубики промалювались на животі... і нічого з цього я не зробив» (і так далі, і тому подібне).

Нікому неприємно зізнаватися у власних невдачах, але давайте чесно скажемо собі: у дев’яти випадках з десяти відмовки – це те, що дійсно заважає особистісному розвитку. Бувало таке, що говорили собі: «Я сьогодні втомлений, позаймаюся завтра»? Або: «Я так напрацювався сьогодні, з понеділка уже цим займусь». Ага, з понеділка. Як би не так! З понеділка – якщо не аврал на роботі, то ще щось непередбачуване стається, і забуваєш про заняття до «наступного понеділка». Або ще гірший варіант – до «понеділка наступного місяця». А коли згадуєте про справу, якій хотіли приділити час після роботи ще кілька тижнів тому – а вже не той ефект, бо інтерес згас. А якщо інтерес згас, то не підете в зал, і англійською теж не займетеся. Бо нема інтересу. І мотивації. Бувало у вас таке? Гадаємо, відповідь очевидна, адже це дуже поширена ситуація. Класика, що тут ще додаси?

Це справді замкнуте коло, яке складно розірвати. Але вихід є: давайте розглянемо доволі ефективні техніки під назвою «Ланцюжок успіху» та «Пісочний годинник». Вони справді працюють, тільки потрібно зробити перший крок.

«Ланцюжок успіху»

«Подорож довжиною в тисячу миль починається з першого кроку» – чули цей вислів? Ці слова приписують Лао-Дзи, автору знаменитого військового трактату «Мистецтво війни», якому налічується 2,5 тис. років (вдуматися тільки в цю цифру, чи не так?). Тобто вже в сиву давнину люди знали: щоб щось знайти, потрібно шукати; щоб щось зробити, треба почати робити. От і все. От і весь секрет.

Звичайно, для дуже зайнятих людей навіть двадцять чотири години – це надто мало, щоб усе встигнути. Але якщо грузитися думками, що не встигнете за день виконати все те, що запланували – так зробите ще гірше. Потрапити в обійми прокрастинації легко, але вибратися буває непросто, бо виникає певний ступор, який паралізує волю і бажання діяти. І чим довше затягується ось ця бездіяльнісна пауза, тим важче з неї вибиратися. Наслідки ви знаєте які – згаяні у бездіяльності дні і тижні.

Щоб уникнути неприємних наслідків прокрастинації, скористайтеся дійсно ефективною технікою. Особливо варто звернути увагу на «Ланцюжок успіху» перфекціоністам, які люблять робити все бездоганно (привіт, Шелдоне Купере!). Але тут, як не крути, але все ж доведеться стати Шелдоном Купером на мінімалках. Бо якщо перфекціоністу вистачить сили волі утворити ланцюжок із кількох днів, переривати його ох як не захочеться. Бо перервати його – це нанести глибоку поразку своєму Внутрішньому Перфекціоністу. А навіщо так жорстоко травмувати це крихке і делікатне створіння?

Жарт жартами, але «Ланцюжок успіху» – це дуже дієва техніка. Бо якщо страх як закортить «профілонити» в якийсь день, просто по банальній причині лінощів, – і не піти в зал чи не повчити англійську… запитайте себе: «Якщо перерву ланцюжок, доведеться знову його розпочинати, бо перерваний ланцюжок – це перерваний ланцюжок. Але навіщо переривати його, якщо я можу – дійсно МОЖУ! – не переривати його?..»

Подібний ментальний монолог непогано налаштовує на те, щоб не полінуватися і таки приділити 20-30 хв особистісному розвитку щодня. ЩОДНЯ. І так – день за днем, тиждень за тижнем. З часом у вас навіть прокинеться азарт – а скільки я можу не переривати цей ланцюжок? Сто, двісті, триста днів? Та хоч тисячу – і це реально! Азарт у таких ситуаціях працює на вашому боці: ви казино, і кожен хрестик навпроти нового дня в календарі – ваш персональний виграш.

Єдине зауваження до цієї техніки – в жодному разі не переривайте ланцюжок ваших щоденних занять (чим би ви не займалися – уроки англійської чи програмування, гра на музичному інструменті чи відвідування залу… а то й усе разом). Чому б і ні, якщо на все про все ви можете виділяти годину-півтори щодня («Засікайте час», як кажуть тренери з бігу):

  • 20-30 хв – на англійську,
  • 30-60 хв – на музичний інструмент/творчість/програмування (тобто 1-2 справи за 1 год),
  • 30 хв – тренування (йога, біг, тренажерний зал, їзда на велосипеді – що забажаєте).


Ланцюжок успіху

До слова, це окремий вид задоволення – ставити заповідний хрестик у комірку календаря, і всередині відчуття таке, знаєте, радості і гордості за себе, що зміг, що не полінувався!.. Ось це і є те, що можна назвати роботою над собою. Що і є, власне, основою особистісного зростання. А на цьому фундаменті ви можете побудувати все – кар’єру, рельєфні м’язи, і навіть вибудувати план і стратегію розвитку своєї особистості в короткотривалій (1-5 років) і довготривалій (5-10+ років) перспективі.

Гаразд, про «Ланцюжок успіху» все основне сказано. Давайте розглянемо ще одну чудову техніку, яка в поєднанні з «Ланцюжком…» дасть вам ту дрібку часу, яку так часто не вистачає для особистісного розвитку.

Техніка «Пісочний годинник»

Не полінуйтеся і придбайте в інтернеті пісочний годинник. Так-так, звичайнісінький невеличкий пісочний годинник. Наприклад, на розетці можна купити 5-хвилинний годинник всього лиш за 34 гривні, 10-хвилинний з червоним піском (червоним!) – за 112 грн., а 20-хвилинний з фіолетовим піском (фіолетовим!) – за 169 грн. Та навіть поспостерігати за тим, як у клепсидрі пересипається червоний чи фіолетовий пісок – це вже окреме задоволення, та ще й відчуття часу суттєво загострюється, бо піщинки падають, падають і падають… І навіть якщо пісочний годинник перевернути, піщинки часу не припинять падіння в скарбничку вічності.

Такі думки можуть вас відвідати після того, як ви поставите на робочий стіл біля себе пісочний годинник – як нагадування плинності часу, і, як наслідок, гостре усвідомлення того, що марнувати час – це непростима розкіш. А щоб ви змогли зацінити цю красу, не заходячи на сайт, ось компільоване зображення цих двох красенів – червоного на 10 хв і фіолетового на 20 хв (і це найпростіші і найдешевші варіанти, за бажання можна придбати щось естетичніше і привабливіше, але й ціна буде трохи більшою):

Пісочний годинник

Ну хіба не краса, от скажіть? Та й хіба це так дорого – трохи більше ста гривень за 10-хвилинний пісочний годинник, який у майбутньому принесе вам чимало користі, аби лиш ви захотіли ним скористатися? Бо навіть ці прості і дешеві, але функціональні і практичні пісочні годинники прослужать вам багато років. І такі результати – за кілька хвилин серфінгу в інтернеті.

Як бачимо, нічого складного, якщо є бажання. До речі, це в жодному разі не реклама, просто як приклад. Все одно коли ви загуглите щось на зразок «пісочний годинник придбати в Києві» – в топі видачі з’явиться реклама пісочних годинників саме з цього сайту. А якщо живете в Києві – то кур’єром отримаєте свій годинник за кілька годин. Так і хочеться захоплено вигукнути: «Двадцять перше століття, як я тебе люблю!» (А ви повторюєте собі цю фразу хоч іноді? А варто було б, якщо ні).

В цьому є свій шарм і чарівність, погоджуєтесь? Коли просто засікаєш час на таймері чи секундомірі, на годиннику комп’ютера чи настінному годиннику – це зовсім не те, ніж поставити біля себе 10-хвилинний пісочний годинник, і двічі його перевернути, поки виконуєте тестове завдання з англійської чи опановуєте новий урок з програмування.

Отже, в цій статті ми розглянули дві чудові дієві техніки. Поєднуйте їх щодня – і отримаєте прекрасний результат вже за кілька місяців. І нарешті знайдеться час для особистісного розвитку, якого іноді так не вистачає.

Читайте також

  • Вчитися у всіх, не наслідувати нікого12 листопад, 2024

    Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.

  • Як все пам’ятати, а не забувати?22 жовтень, 2024

    В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.

  • Читання в юному віці – кар'єра у майбутньому 28 вересень, 2024

    Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.

  • Як полегшити вихід на роботу після відпустки? 8 вересень, 2024

    Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».

  • Піднімайся і йди30 серпень, 2024

    Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?

↑ Вгору