Зауважували, як стороння людина применшує свої знання і досягнення, будучи при цьому висококласним спеціалістом? Або ж навпаки – хтось вихваляється своїми значно перебільшеними здобутками, хоча ви добре знаєте, що це некомпетентна людина. Якщо ви знайомі з такими випадками, це означає, що ви вживу могли поспостерігати за цікавим явищем, який отримав назву «ефект Даннінга-Крюгера».
Вважається, що така поведінка притаманна тільки некомпетентним людям. Але ж навіть класні фахівці можуть бути повними дилетантами в інших сферах діяльності, і досить часто навіть не підозрюючи про це. Але найчастіше все-таки ви побачите підтвердження ефекту Даннінга-Крюгера на індивідах, які полюбляють розповідати анекдоти та смішні історії, будучи позбавленими почуття гумору; або ж візьмемо водіїв, які ледве тримаються в своїй смузі руху, але страх як полюбляють повчати інших людей керувати автотранспортом; або ж менеджери, які люблять викликати до себе в кабінет фахівців і повчати їх, не маючи жодного уявлення про технічний бік справи… саме через таких людей і з’явилися всі ці історії про недолугих босів і придуркуватих начальників, які ні бельмеса не тямлять в тому, в чому мали б розбиратися досконально. Або принаймні на досить високому рівні.
Але з точки зору некомпетентних людей все логічно: вони вважають, що чудово розбираються в тій роботі, яка їм доручена. По-науковому це називається когнітивним упередженням, тобто відхиленням у судженнях, спричинених можливою нелогічністю у прийнятті висновків про інших людей чи ситуації. Виходить, що людина створює свою суб’єктивну реальність, тому на її погляд все правильно і резонно. Такі люди схильні дуже рішуче відстоювати свою позицію, навіть якщо доведеться піти на конфлікт. Сама думка, що вони можуть в чомусь помилятися, дуже сильно їх лякає. Звичайно, такі працівники можуть принести більше шкоди компанії, ніж користі.
Цей відомий вислів Сократа – яскраве підтвердження ефекту Даннінга-Крюгера, який частенько спостерігається в талановитих людей. Напевно, у вашому оточенні є такі люди, які наділені багатьма талантами, або навіть одним, дуже розвинутим, талантом. Але які при цьому добре розуміють, наскільки складною і багатогранною є наша дійсність, наскільки складно все влаштовано і взаємодіє між собою. Тому для їхньої характеристики якнайкраще підходить вислів Сократа, який, до речі, провадив доволі скромне життя, та ще й терпів при цьому постійні нападки недалеких людей, переконаних у своїй правоті. Дивна штука це життя, чи не так?
Що цікаво, теоретичною основою для дослідження Даннінга і Крюгера стали спостереження видатних вчених і мислителів, які вони виражали в своїх крилатих фразах та афоризмах. Приміром, Девід Даннінг цитував еволюціоніста Чарльза Дарвіна (Невігластво частіше породжує впевненість, аніж знання) і філософа та математика Бертрана Рассела. Цитата з його словами надто об’ємна, тому в дужки поміщати її не будемо, а зацитуємо так: «Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість – дурні, а ті, хто володіє хоч якимись уявою та розумінням, сповнені сумнівів і нерішучості». Ці слова були сказані ним майже сто років тому, але як вони ідеально накладаються на сучасну реальність! Тому й маємо в результаті, що некомпетентні люди примудряються займати високі посади, а обдаровані і талановиті змушені триматися в тіні. Одвічна проблема людства – як зробити так, щоб кожна людина займала своє місце, щоб компетентні люди виконували ту роботу і займали ті посади, де вони зможуть показати найбільшу ефективність; а невігласи, некомпетентні люди щоб не пхали свого носа в ті справи, в яких вони зовсім не тямлять.
Хай там як, а на проведення відповідного дослідження цих двох психологів підштовхнув курйозний випадок. Ця історія трапилася в 1995-му році в Пітсбурзі, США. Один чоловік, американець середніх літ, вирішив пограбувати банки. За день він здійснив два пограбування, при цьому не таївся від камер, навіть підходив до них і посміхався у вічко камери. Звичайно, горе-грабіжника швидко вичислили і піймали. В поліції він повідомив, що був переконаний, що його не піймають. Знаєте, чому? Чолов’яга намастив обличчя лимонним соком і щиро вірив, що той зробить його невидимим. По аналогії з тим, що лимонний сік застосовують в якості невидимого чорнила.
Наших психологів зацікавило, що ж штовхнуло цього чоловіка до таких висновків. І вони вирішили провести експеримент: порівняти реальні таланти людини з тим, як вона сама оцінює свої вміння і таланти. Для цього піддослідних просили пройти декілька тестів – на логіку, гумор і граматику – а потім попросили їх оцінити, як вони впоралися із поставленими завданнями, добре, не дуже чи блискуче.
Результат здивував. Люди із посередніми здібностями виявилися надто високої думки про свої таланти. А ті люди, які мали таланти вище за середній рівень, не усвідомлювали, наскільки вони в реальності талановитіші за інших.
А тепер детальніше з’ясуємо «камені спотикання» посередніх працівників та дуже обдарованих.
Некомпетентні люди:
Компетентні люди:
Давайте уявимо, що ви почали опановувати щось нове. На початку ваша компетентність в цій справі дорівнює нулю. З опануванням базових знань ви відчуєте приплив впевненості у своїх силах. Якщо зупинитися і не продовжувати навчання, ви можете почати вважати, що вже все знаєте. І що не припуститеся помилок в роботі.
Але чим глибше ви заглиблюватиметесь в свою професію, ваша самооцінка теж зростатиме. Але це вже буде не самовпевненість дилетанта – мовляв, все знаю. На цьому відтинку шляху ваша самооцінка більше відповідатиме дійсності. Тобто чим краще розбираєтеся в своїй діяльності, тим краще ви зможете усвідомити, наскільки кваліфікованим фахівцем ви є. І на цьому етапі важливо не засумніватися в своїх вміннях і знаннях. Мовляв, ще стільки є всього, що я не знаю. Поставтеся до цього спокійніше, бо всього на світі не опануєш – це фізично неможливо. Краще заваріть собі чаю і дозвольте порефлексувати над тим, що уже зроблено. І що ще належить зробити.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?