Великі компанії часто починаються з дитячої мрії. Так було з Джеком Дорсі, легендарним творцем «Твіттера», який у восьмирічному віці мріяв про те, щоб друзі могли обмінюватися миттєвими повідомленнями і сповіщати один одному, чим вони займаються і де на даний момент знаходяться.
Шлях до успіху в нього тривав значно довше, ніж в творців Google Сергія Бріна і Ларрі Пейджа, творця Facebook Марка Цукенберга та інших титанів цифрового світу, які стали мільярдерами в досить молодому віці. Втім, це не завадило MIT'S Technology Review наректи Джека Дорсі видатним новатором у віці до 35 років.
В дитинстві Джек затинався, через що мав проблеми з комунікацією з однолітками (на жаль, у всіх заїк ця проблема). Але вже у першому класі хлопчик проявив неабияку кмітливість і самостійність, бо сам пішов і записався на курси ораторського мистецтва, щоб подолати проблеми з мовленням.
З комп’ютерними технологіями його познайомив батько, який придбав комп’ютер ІВМ, що тільки з’явився в продажі. Так Джек став програмістом-самоучкою, що в майбутньому привело його до створення популярного веб-сервісу.
Як і багато видатних людей зі світу інформаційних технологій, Джек покинув навчання в Науково-технічному університеті Міссурі. Він вирішив перебратися в Нью-Йорк, до якого завжди відчував велику любов. Деякий час майбутній творець Twitter’а працював скромним програмістом, поки його не помітили в Кремнієвій долині, і запросили туди працювати.
Проблеми компанії, в якій він працював у середині 2000-х, підштовхнули Джека Дорсі до реалізації його давньої дитячої мрії. Він поділився з керівником компанії, в якій працював, з ідеєю веб-сервісу миттєвих повідомлень. Його начальник Еван Вільямс дав своєму підлеглому два тижні, щоб той створив бета-версію проекту. Заручившись підтримкою ще одного програміста, Джек впорався із завданням за відведений термін. Також за цей час була придумана назва нового веб-сервісу, який незабаром підкорить весь світ: Twitter. Що цікаво, «twit» перекладається з англійської як «докір», «глузування». «Twitter», навпроти, перекладається як «щебетати», «цвірінькати», «базікати». І ось це сталося: 21 березня 2006 року в мережі з’явився перший твіт його засновника Джека Дорсі.
Лаконічність «Твіттера» в сучасному світі розлогих коментарів і довгих постів на «Фейсбук» – дійсно, явище унікальне. Обмеження в 140 символів дозволяло миттєво ділитися власними думками, спостереженнями і новинами зі всіма своїми фолловерами. Це швидко оцінили люди зі всього світу, і вже за кілька років Twitter налічував мільйони користувачів, а станом на 2020 рік веб-сервіс миттєвих повідомлень може похвалитися 1,3 млрд. зареєстрованих юзерів.
В 2017 році було прийняте рішення розширити максимально допустиму кількість символів в одному повідомленні (280 символів). Звичайно, це прийшлося до смаку користувачам «Твіттера», адже збільшувало обсяг інформації, який можна запостити за один твіт.
В чому криється секрет успіху сервісу мікроблогів? «Твіттер» дозволяє миттєво ділитися зі світом як особистими новинами, так і новинами громадськості. Twitter значно оперативніший за традиційні види ЗМІ, а служби порятунку використовують веб-сервіс, щоб обмінюватися інформацією з місця подій, щохвилини її оновлюючи.
Звичайно, не все так безхмарно з сервісом миттєвих повідомлень. Приміром, в липні 2020 року зловмисники зламали акавнти відомих американських підприємців і компаній – під роздачу потрапили Ілон Маск, Білл Гейтс, Джефф Безос, Воррен Баффет, Барак Обама (та й не тільки вони) – з проханням перечислити біткоїни на вказані ними рахунки. Хакерам вдалося зібрати близько 120 тис. доларів, поки акавнти не були заблоковані, а згодом – повернуті їхнім реальним власникам.
Засновника Twitter навіть по міркам Кремнієвої долини можна назвати незвичайною особистістю. Прихильник інтервального голодування, він їсть лише один раз в день – ввечері, а з вечора п’ятниці і до неділі – і взагалі голодує. Коли він почав практикувати свій екстремальний спосіб життя, тільки тоді він збагнув, як культ їжі править умами людей. Під час голодування, стверджує Джек, навіть час сповільнюється. Також це може викликати галюцинації, тому мало хто здатен вести подібний спосіб життя.
Джек Дорсі в 2014 році
Чи можна назвати дивацтвом те, що Джек Дорсі не працює за ноутбуком чи планшетом? Хтось скаже так, хтось – ні; сам Джек стверджує, що йому найзручніше працювати за телефоном, бо ноутбук відволікатиме його, а за смартфоном можна працювати значно ефективніше – звичайно, вимкнувши перед цим можливість приймати сповіщення. Подібний принцип він застосовує під час робочих нарад працівників своєї компанії: коли телефони і ноутбуки відкладені якнайдалі, учасники зборів можуть повноцінно сфокусуватися на обговоренні важливих тем і зробити це заняття осмисленим.
І дійсно, телефони і комп’ютери повсякчас нас відволікають, та й чимало людей самі полюбляють відволікатися під час роботи на ґаджети. Щоб зробити подібне зусилля над собою і не відволікатися на пристрої, потрібна велика сила волі; що ж, легенда цифрового світу Джек Дорсі в ідеалі володіє цією навичкою.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?