Пенсійні заощадження – доволі важливий життєвий аспект, до якого треба відноситися із не аби якою серйозністю. Саме наявність фінансових заощаджень, не лише стає «у нагоді» в період життя людини, коли вона вже не має тих самих сил, щоб регулярно заробляти працею. Від того, наскільки вдало ви збирали «на старість», буде залежатиме й рівень того життя, яке очікує людину після настання певного віку.

Не секрет, що українські реалії, прямо кажучи, не пристосовані для спокійного, надійного та легального «збагачення» чи хоча би, гідного накопичення фінансів протягом робочого життя. Тож, наявність нарахованих державою пенсій, стає необхідністю та, чи не єдиним варіантом такого собі «відкладання на заслужений відпочинок».

В Україні, в існуючої пенсійної системи, наразі дві проблеми. Точніше, проблеми виникають в тих громадян, хто змушений розраховувати лише на державні «пересічні» пенсії.

По-перше, ситуація із тіньовим працевлаштуванням та «сірими» заробітними платнями «у конвертах», жодного разу не сприяє розумному накопиченню стажу, який має бути перерахований у фінансовий еквівалент зароблених пенсійних грошей. Й, хоча, такі обставини для заробітків «тут та зараз», доволі часто створюються без урахування думок українців, які заробляють найманою працею, такі виправдування вряд чи зможуть допомогти отримати належну кількість стажу та, відповідно, гідну пенсію.

Друга проблема – це факт необхідності «перезавантаження» пенсійної системи в країні. Звичайно, з одного боку – це не проблема, а нормальна необхідність привести цей напрямок законодавства у належний та сучасний стан. Проблемою для певної кількості українців, загрожує стати сам факт реформ пенсійної системи, які не лише вносять нові корективи (відповідати яким вже встигнуть не всі наші співвітчизники) до її роботи, а й взагалі, обіцяють нівелювати знайому солідарну систему начислення пенсій, перетворивши її у систему накопичувальну.

Дивіться, вже наступного 2022-го року, «відпочивати» на пенсію зможуть відправитися далеко не всі українці, яким виповнилося 60 років. Зрозуміло, що «піти» можна, але отримувати пенсію зможуть лише ті наші співвітчизники, робочий стаж яких складає як мінімум 29 років. Всі інші мають налаштовуватися ще працювати, поки їм не виповниться 63 або 65 років.

Необхідність таких «ускладнень» передбачена законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Вимога до розміру робочого стажу, яка зазначена в документі, буде щороку зростати на 12 місяців до тих самих пір, поки для «пенсії у 60 років» не знадобиться 35 років стажу роботи.

Виходить, що саме зараз, всю повноту жорсткості нових правил, переважна більшість українців поки не відчувають на власній шкірі.

Проте, вже за два роки, коли у віці 60 років пенсію отримуватимуть лише ті, хто має 30 років робочого стажу, настане той самий карколомний «момент істини». Все просто, бо таку норму, фізично не зможе (не встигне) виконати переважна більшість працюючих українців.

Спираючись на результати досліджень Міністерства соціальної політики України, можна констатувати, що на той час, майже половина (45%) українців, які досягли віку у 60-років, отримувати пенсію не будуть взагалі, завдяки суттєвому браку робочого стажу.

Наприклад, щоб поточного 2021-го року піти на пенсію по досягненню віку 60 років, людина потрібує наявності, як мінімум 28 років стажу роботи. Якщо поточний стаж складає від 18 до 28 років, то людині необхідно допрацювати до 63 років, якщо показники стажу у межах від 15 до 18 років - налаштовуємось на працю до 65 років.

Враховуючи невтішні прогнози щодо погіршення демографічної ситуації в Україні, можна прогнозувати помітне «старіння» нації та збільшення числа пенсіонерів, на тлі скорочення кількості працюючих громадян. Тут вже аналітика не потрібна для того, щоб зрозуміти серйозну загрозу не лише бюджету та економіці країни а й всім нам – «пересічним» громадянам. Не диво, що брак наповнення бюджету (пенсіонерів більш, ніж працюючих, які поповнюють казну) швидко призведе до затримок пенсійних виплат, а згодом, й взагалі, до їх фізичного припинення. Щодо того, як у такій ситуації вижити більшості літніх «непрацюючих» людей, ані дослідження, реформи чи закони інформації не містять.

Однак, кажуть вихід є. Але, чомусь, здається, що саме таким «виходом» забажають скористатися далеко не всі.

Податківці запевняють, що близько 5 600 000 громадян України, які є найбільш економічно активними серед населення, сьогодні уникають внесків до бюджету країни, чи у її Пенсійний фонд. Якби ці добрі люди сплачували податки, відповідного, хоча б до мінімальній зарплати, рівня, держава мала би змогу збільшити розміри виплат пенсіонерам, а ці відповідальні громадяни, перестав працювати «у тіні», могли б не перейматися майбутнім та спокійно заробити собі на щомісячні пенсійні виплати, які стануть у нагоді кожному, при досягненні 60 років.

Але, для цього їм потрібно згадати, що таке розум, людяність та чесність.

Боюся, що ця місія для таких «бізнесменів» може виявитися реально «нездійсненою».