Пандемія коронавірусу триває, й зокрема в Україні демонструє не втішні показники нових хворих. Проте, суто сидіння на карантині виявилося не лише мало ефективним засобом протидії поширенню пошесті, але й доволі небезпечним експериментом з економікою країни та таким, що руйнує налагоджене життя пересічних громадян.
Закриття бізнесів та втрата робочих місць, зростання безробіття, відсутність очікуваного наповнення бюджету – це все змусило як уряд, так й громадян країни, принаймні частково повертатися до роботи.
Досліджуючи ринок праці країни, Jobs.ua вже розповідав про настрої українських працівників та їх ставлення, щодо нового віддаленого формату роботи. При тому, що більшість з числа опитаних респондентів виказували загальне задоволення можливістю працювати з дому, чималий відсоток все таки нарікав на таку працю. Вважаючи роботу з дому важкою та мало ефективною або скаржачись на те, що за такий формат роботи менше платять.
Час минув й дослідники порталу з Jobs.ua провели чергове соціальне опитування, питання якого не торкалися фінансових та технічних боків роботи з дому. Виданню було цікаво, чи не скучили українські працівники за звичним форматом офісного життя та всім тим, що кожного дня оточувало їх у минулому до карантинному житті.
Задаючи питання своїм респондентам, які працюють в офісах численних компаній України (якщо немає навали небезпечних вірусів): «Чи готові ви повертатися до офісної роботи?», Jobs.ua отримав наступні відповіді.
47% українських офісних працівників серед тих, що потрапили да опитування впевнено відповіли «Так», зауважуючи, що скучають за «старим добрим» форматом офісної праці. До речі, більш ніж 50% респондентів під час минулого опитування виказували максимум позитиву в адресу віддаленого формату, розповідаючи про те, що вони завжди мріяли працювати таким чином. Можливо, такий тривалий час сидіння вдома, все-таки зробив свою справу, змусивши людей бажати скоріше залишити вже «надто рідні» стіни.
12% респондентів, які прийняли участь в дослідження, чесно відповіли, що не мають великого бажання повертатися до офісів, проте добре розуміють, що таким чином зможуть отримувати більшу заробітну платню.
Коротку відповідь без пояснень «Взагалі не хочу», обрали 28% потенційних офісних працівників. Мабуть, в цих людей й так все виходить доволі непогано, й працювати з дому для них й комфортно, й вигідно. Або, вони серйозно ставляться до ризиків зараження та не бажають ризикувати надто швидким поверненням у гущу суспільного життя.
Готовність до повернення в офіси та відновлення класичного формату власної роботи, виказали ще 13% українців. При цьому, вони зазначили, що вийдуть на робочі місця, лише у разі гарантій з боку роботодавців, що такий формат праці не буде занадто ризикованим та не наражатиме їх на можливість зараження вірусом COVID-19.
Такі справи. Але час йде, коронавірус, також, поки що не припиняє агресії, тому цілком можливо, наступне опитування продемонструє ще більші зміни у настроях українців.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?