Філософія нетворкінгу базується на обміні інформацією між людьми, які мають спільні професійні чи особисті інтереси. І те, наскільки кожному рекрутеру вдається налагодити з іншими людьми зв’язок, впливає й на якість самого найму, й на всі інші процеси всередині компанії. Та й на самий бренд, зрештою, також. Прекрасно, якщо рекрутер викликає в людей якнайкращі відчуття, а якщо ні? Пропонуємо вам дізнатися, які уроки нетворкінгу потрібно засвоїти насамперед кожному рекрутеру.
Ці слова належать венчурному капіталісту Крісу Фраліку, автору вірусної статті про те, як по-справжньому потоваришувати з іншою людиною. Пропонуємо вашій увазі основні думки з цієї статті, які треба засвоїти кожному рекрутеру, який хоче навчитися справляти гарне враження на інших людей.
Щоб кандидати залишалися позитивно налаштованими до компанії, для рекрутерів однією з визначальних професійних рис є вміння висловлювати щиру вдячність. Автор зауважує в своїй статті, що треба активно випромінювати тепло та енергію. Так легше викликати взаємну симпатію в іншої людини.
І навіть до людини, яка на підсвідомому рівні не викликає у вас жодної симпатії, можна проявити щирий і непідробний інтерес. Зрештою, це визначальна риса професійного рекрутера, адже такі профі можуть перейнятися жвавою зацікавленістю людиною, яка їй не подобається. З чого тут почати, якщо у вас не виходить демонструвати щирий інтерес до кандидата, який вам не до вподоби? Перестаньте боятися робити компліменти; розпитуйте в цієї людини про її професійний досвід і здобуті навички; поцікавтеся їхніми хобі, домашніми тваринами, прочитаними книгами. Може виявитися, що спільних інтересів у вас значно більше, ніж ви думали спочатку. А на основі спільних інтересів можна без проблем вибудувати подальшу комунікацію.
Зрештою, це вміння потрібно розвивати всім людям, не лише рекрутерам. Уважне слухання іншої людини допоможе уникнути багатьох проблем – як в особистому, так і в професійному житті. Уважно вислуховуючи кандидата, ви демонструєте йому зацікавлення його словами та проблемами. Це заохочує людину не переривати себе, а продовжувати говорити. В своїй комунікації з кандидатом послуговуйтеся короткими заохочувальними відповідями («Так», «Цілком», «Я розумію це»), які ви розбавлятимете додатковими питаннями. Так, ставити конкретні актуальні питання – це дещо енергозатратна справа, але вона себе «окупить».
Ось вам приклад. Кандидат розповідає про те, що йому довелося під час пандемії очолювати команду з різних міст, яка працювала дистанційно. Ви як уважний до деталей рекрутер можете поцікавитися, які труднощі виникали з дистанційним менеджментом. Або яких помилок цей кандидат радив би уникнути собі на початках, коли пандемія тільки набирала обертів. Окрім, власне, досвіду кандидата такі навідні питання можуть розкрити важливу інформацію – приміром, тонкощі в оволодінні менеджментом та ефективне вирішення нагальних проблем. Без таких питань ці моменти ви могли б упустити.
По відношенню до кандидата рекрутер перебуває у владній позиції, чи не так? Тобто від його думки залежить, яку кандидату дадуть «зелене світло» на працевлаштування, а якому – відмовлять. Деякі рекрутери, розуміючи це, ведуть себе нахабно та виклично. Це хибна стратегія, яка аж ніяк не налаштує до вас інших людей.
У своїй статті Кріс Фралік зауважує, що демонстрація власної скромності та стриманості допоможе вам зменшити дистанцію до іншої людини. Крім того, така поведінка рекрутера здатна заспокоїти знервованих кандидатів. Адже не секрет, що більшість із нас добряче нервує перед співбесідою, і це зрозуміло: кожна співбесіда – це стрес для кандидата. Їхня знервованість ускладнює оцінку їхніх професійних якостей рекрутером, тому ваша скромність і стриманість в бесіді – а ще приязність – налаштують кандидата на більш спокійний тон бесіди.
Що ще може заспокоїти кандидата? Наприклад, застосовуючи в своїй комунікації так звані «знаки смирення». Це означає, що ви не вважатимете зайвим згадати в бесіді якісь випадки із своєї практики, коли ви допускалися помилки. Визнання того, що ви теж здатні помилятися – як і всі інші люди – можуть подіяти заспокійливо на людину перед вами. Це підвищить його рівень емпатії до вас, і якість спілкування суттєво зросте.
В роботі рекрутера є чимало складнощів. Одна з них – вибір одного кандидата з-поміж багатьох інших, досить часто не менш достойних. Але всі люди не можуть потрапити на одну вакансію, тому за кадром лишаються десятки кандидатів. Що робити з ними, телефонувати їм чи ні? Це може виявитися доволі енергозатратним заняттям, адже крім всіх інших обов’язків, рекрутер, виходить, мусить зателефонувати десяткам кандидатів і повідомити їм про відмову особисто. Звісно, більшість рекрутерів не воліють витрачати на це час, але Кріс Фралік в своїй вірусній статті рекомендує приділити цьому заняттю час. Адже кілька хвилин телефонної розмови – це все ж не особисті зустрічі, тому за годину рекрутер може сконтактуватися з двома десятками кандидатів і в оперативному режимі переговорити з ними особисто. Автор статті зазначає, що «коли ви знаходите час, щоб бути сумлінним і людяним, люди часто цінують це і поважатимуть вас більше».
Чесність в розмовах з кандидатами може становити великий головний біль для більшості рекрутерів. Повідомляти кандидату правду чи замовчувати про певні проблеми в компанії? Але ж ці проблеми все одно потім випливуть назовні, чи не так? І з якого боку ми б не розглядали це питання, врешті-решт прийдемо до висновку, що чесність є найкращою політикою. Тому ще одним важливим уроком нетворкінгу, які треба засвоїти кожному рекрутеру – це встановлювати реалістичні очікування та розповідати пошукачам на співбесіді, що їм потрібно покращити, щоб претендувати на цю посаду.
Якщо ви як рекрутер бажаєте покращити свої професійні навички, наявність фідбеків від кандидатів критично важлива. І якщо ви поводилися з кандидатом на співбесіді достойно, ви можете розраховувати від нього на зворотний зв’язок, навіть якщо в результаті довелося йому відмовити щодо вакансії. Спробуйте написати йому такого електронного листа, на який пошукачу захочеться відповісти. Теплість, людяність, щирість і чесність – ось чотири кита, на які вам варто опиратися в цьому міні-квесті.
Читайте цікаві книги на цю тему – від стародавніх ораторів та до сучасних TED-спікерів. Вивчайте їхній досвід і застосовуйте на практиці. Чим краще ви розвинете свою комунікабельність, тим ціннішим спеціалістом ви станете для своєї компанії. А розвинуті навички комунікації дадуть змогу рекрутеру фактично на ходу спрямовувати русло співбесіди в потрібне русло. Додамо ще сюди розвиток емоційного інтелекту, адже вони йдуть пліч-о-пліч.
Ось такі найважливіші уроки нетворкінгу, які варто засвоїти кожному рекрутеру. Звичайно, рекрутери мають багато інших обов’язків, які не збігаються з нетворкінгом – це й пошук талантів, переговори щодо заробітної плати чи офіційні співбесіди. Тим не менш, поради Кріса стосуються перш за все розвитку людяності в собі. І кожен рекрутер може цьому навчитися – тобто бути більш людяним в професійному контексті цього слова.
До речі, з оригіналом статті про Кріса Фраліка і його думок щодо секретів нетворкінгу можна ознайомитися на LinkedIn, її назва звучить так: «5 Ways to Network Like a Pro».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?