Здається, з 24 лютого триває один нескінченний жахливий день, в який нашу країну занурили «сусідоньки», які «ніколи ні на кого не нападають». І все ж тим українцям, які перебувають у відносній безпеці, потрібно жити далі, потрібно працювати – навіть попри той душевний біль, якого нам щодня завдає війна. Навіть попри психологічне виснаження, демотивацію та апатію, які з лютого стали нашими щоденними супутниками. І якщо вас всерйоз турбує питання, як продовжувати роботу, якщо в країні війна – можливо, викладені нижче поради допоможуть впоратися із щоденною тривогою та невизначеністю.
Коли читаєш жахливі новини зі сходу чи півдня України, хоч-не-хоч, а задаєшся цим питанням. З’являється відчуття, що все, що ми робимо, вся наша робота – який вона має сенс, якщо на іншому кінці країни загарбники рівняють українські міста із землею? Безперечно, такі думки демотивують і заважають працювати.
Що робити?
Щоразу, коли розум заганяє вас в такі «ментальні пастки», думайте про той конструктив, який приносить вам робота. Нагадуйте, що для вас є цінним у вашій роботі, і що корисне ви даєте іншим, працюючи на своєму робочому місці. Хоча про такі речі, до слова, потрібно пам’ятати завжди.
Теж наразі поширена проблема: ви працюєте, а результатів роботи не бачите. Такий стан справ призводить до апатії та байдужості. Як упоратися з цим? По-перше, дозвольте собі уповільнитися, щоб не нагнітати і без того напружену ситуацію. По-друге, нагадуйте собі про мистецтво маленьких кроків (краще рухатися вперед маленькими кроками, ніж топтатися на місці чи здавати назад).
І не забувайте про те, що результати вашої роботи в будь-якому випадку є. Як мінімум, ви отримуєте дохід, який дозволяє утримувати сім’ю (як мінімум). Як максимум – допомагаєте військовим та надсилаєте гроші волонтерським фондам, та продовжуєте розвивати кар’єру навіть в цей непростий час.
Теж поширена проблема, коли потрібно зосередитися на робочих завданнях, але думки блукають далеко від робочого місця. Причиною цьому є велике перенапруження психіки, адже потік важких болючих новин штурмує нашу свідомість щодня. На те, щоб упоратися з усім цим, наша психіка затрачає додаткові ресурси. Та й ми зараз живемо в такому собі стані «звикання-не-звикання» до війни – психіка вже ніби звикає до війни, але здоровий глузд підказує, що те, що коїться – це ненормально, і так не повинно бути.
Як допомогти собі?
Спробуйте обмежити споживання новин протягом дня. Рідше вмикайте телевізор, не переглядайте на роботі безкінечні стрічки новин. Зрештою, якщо відчуваєте необхідність, дайте волю емоціям, щоб влаштувати собі душевну розрядку. Також не забувайте переключатися на іншу діяльність, якщо відчуваєте, що не можете зосередитись. А ще чергуйте роботу та відпочинок: напружено попрацювали 20-30 хвилин – зробіть перерву. Але впродовж перерви не мучте себе новинами, гаразд?
Стан невизначеності, в якому опинилася більшість українців під час війни, породжує невпевненість у собі і відчуття, що робите недостатньо. Але подумайте над тим, скільки нам усім доводиться докладати зусиль, щоб підтримувати звичну життєдіяльність – відвідувати роботу, ходити за покупками, готувати їжу і т.д. І навіть якщо у вас знаходяться ще сили на те, щоб активно волонтерити та донатити на потребу армії, все одно переслідує це відчуття, що робите недостатньо. І в цьому немає нічого дивного, тому що наше найбільше бажання – щоб припинилася війна і перестали гинути українці – досі лишається нереалізованим.
Що робити?
Припиніть дорікати собі, що робите недостатньо. Як би це дивно не звучало, не мати зараз ресурсу – це нормально. Що там казати, якщо навіть весна, тепло і пахощі квітучих дерев не надто надихають.
Це відчуття постійної втоми спровоковане стресовою ситуацією, в якій ми всі опинилися. Всі наші біоритми порушилися, і організму важко пристосуватися до нової реальності. Тому зараз як ніколи раніше важливо практикувати усвідомленість – тобто навчитися відчувати свій стан та настрій, навчитися усвідомлювати свої емоції та брати їх під контроль. Щоб додавати собі позитиву, складіть список речей, які вас радують, і практикуйте їх щодня. Це додаватиме сил в боротьбі з постійним стресом.
Кожен по-різному реагує на стрес. Хтось впрягається в роботу настільки сильно, щоб не думати ні про що більше; хтось навпаки, відчуває бажання «забити на все». Це граничні стани нашої психіки, і більшість з нас кидається зараз від одного берега до іншого, в надії віднайти відчуття балансу. Додає також дисбалансу думка, що все це триватиме ще довго, і доведеться якось уживатися з новою для нас реальністю.
Що робити?
На жаль, нам доводиться щодня приймати цю нову реальність, бо іншого виходу наразі немає. Тому не картайте себе, що не можете працювати як раніше, бо немає сил. Але згладжувати відчуття дисбалансу – цілком вам по силам. Що це означає? Продовжуйте ставитися відповідально до взятих на себе зобов’язань, не запізнюйтесь на зустрічі, не завалюйте дедлайни. І найважливіше – залишайтеся в контакті з реальністю і дбайте про себе. І своїх рідних. Зараз як ніколи раніше важать слова підтримки і наші добрі вчинки.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».