Все частіше феномен синдрому самозванця став з’являтися в обіході психологів та робочій лексиці. Ця проблема все більше набуває популярності, тому що багато робітників помічають її у себе. А саме: невміння адекватно оцінити власні навички та досягнення, сумніви щодо результатів власної діяльності, а не везіння, постійна внутрішня критика, що не припиняється, небажання брати на себе надмірну відповідальність через невпевненість своїх сил. Знайшли ці особливості у себе? Тоді читайте цю статтю на Jobs.ua, щоб розібратися, що з цим робити.

Психологами помічено, що людина із синдромом самозванця не відчуває задоволення від власних успіхів, тому що їх насправді не помічає, а точніше, їй легше спростувати це до звичайного везіння чи добрих людей на шляху.

Причини виникнення синдрому самозванця

Багато психологів, вивчаючи цю проблему, запевняють, що ставлення та власна оцінка себе закладається ще в дитинстві. А тому на його формування впливає багато факторів:

• постійна підвищена критика з боку батьків в сім’ї,
• відсутність похвали та підтримки з боку батьків,
• навпаки, надмірна похвала за найменші старання,
• високі вимоги змалечку від батьків,
• постійні порівняння з іншими дітьми,
• неможливість і недопустимість помилок.

Іноді всі ці причини доволі скриті в свідомості й надмірний стрес чи раптовий психологічний випадок може спровокувати цей стан невпевненості, що згодом виросте у синдром самозванця.

Але окрім внутрішніх сімейних проблем виникнення синдрому самозванця можуть спричинити і соціальні проблеми. Сучасний світ вимагає від нас постійне інформаційне навантаження, яке не завжди ми спроможні охопити через брак часу, сил. Знати все досить важко, важко слідкувати за новинами всього світу, тому може виникати відчуття некомпетентності. Не можна не враховувати й тих людей, які мають певні риси у власному характері: невпевненість, схильність до самокритики, відсутність внутрішнього стрижня, несамостійність. До синдрому самозванця також може призвести інший неприємний фактор - синдром вигорання. Він може бути спричинений надмірним стресом та монотонною роботою, що віднімає всі сили та бажання рухатись далі професійно. Синдром професійного вигорання тільки підливає олію в вогонь та загострює ситуацію.

Виникнення синдрому самозванця негативно впливає на самопочуття та суб’єктивне незадовільне самосприйняття. Це постійна критика у власний бік в думках. Людина часто відчуває сум, пригніченість, депресію щодо власної успішності, успіх списується на те, що їй просто пощастило в тому чи іншому питанні. Ці відчуття породжують небажання брати на себе більшої відповідальності, невпевненість у власних силах, через що доводиться відмовлятися від цікавих пропозицій керівника. Звісно ж, подібна ситуація може підштовхувати спеціаліста до розвитку, але все ж таки краще це будуть позитивні мотиви аніж незадовільного відчуття.

Як побороти синдром самозванця

Якщо ви періодично помічаєте за собою подібний синдром невпевненості або самозванця, то не залишайте цей факт без уваги. Завчасна профілактика може допомогти вирішити проблеми не тільки працевлаштування, а й особистого характеру. Щоб побороти синдром самозванця, для початку його наявність потрібно визначити. А для цього реально оцініть свої можливості за допомогою фактів. Сюди можна віднести оцінку ваших умінь та навичок, досягнення, напрацьовані за останній рік. Звісно ж, існує і зворотний відгук керівництва щодо вашої роботи, щоб вміти об’єктивно оцінити себе. Якщо на місці роботи не має чітких критеріїв оцінювання, то ви можете створити власні, покладаючись посадові інструкції та професійні вимоги.

Щоб побороти синдром самозванця, ні в якому разі не порівнюйте себе з кимось з компанії, чи власного колективу. Найкращим способом простежити свою ефективність роботи, це порівняти свою професійність із своєю ж професійністю в минулому.

Для того, щоб подолати свою професійну невпевненість, необхідно вчитися цінити свої досягнення, навіть, якщо вони невеликі. Люди з синдромом самозванця дуже часто нехтують радощами від маленьких успіхів та перемог, тим самим немовби знецінюючи їх. Тому, коли мова заходить за друзів, знайомих чи колег, їм набагато простіше помітити їх успіх, ніж власний.

Побороти синдром самозванця також допомагає позитивне мислення та контроль власних думок. Кожній людині властива самокритика, і дозовано вона, навіть, корисна для професійного самовдосконалення. Проте коли самокритика доходить критичної маси, вона знижує впевненість, позитивне налаштування, рішучість. А тому дуже важливо вчасно дистанціюватися від самокритики, не йти за автоматичними реакціями. Знову ж таки, вміти фактично оцінити себе. Якщо негативний досвід спіткав вас раніше, це не означає, що він буде завжди.

Якщо ви помітили синдром самозванця у вашого колеги чи друга, то ви можете допомогти близькій людині, якщо не справитись із цією проблемою, то хоча б спробувати вказати на неї. А для цього навіть не потрібно переконувати спеціаліста в обратному. Просто повертайте людину до фактів та не давайте знецінювати їх наявність.

В крайньому випадку люди звертаються до спеціалістів професійних психологів, якщо їм потрібна постійна моральна та психологічна підтримка. Не відмовляйтесь від цього, якщо вбачаєте в цьому потребу та ефективність.