Попри те, що «скромність від народження», ще й досі вважається позитивною властивістю людини, її надто сильні та несвоєчасні прояви здатні заважати тій самій людині у побуті та в професійному житті.

Психологи з каліфорнійського Домініканського університету, яких очолює авторитетний знавець «людських сумнівів» професор Гейл Меттьюс, впевнені, що під впливом нервових навантажень та наявності тієї самої «скромності», більш ніж 70% доволі успішних професіоналів своєї справи серед представників сучасного людства, часто відчувають дискомфорт, який отримав назву «синдрому самозванця».

Доволі успішні спеціалісти на роботі та загалом, успішні люди, час від часу відчувають, що знаходяться не на своєму місці (робочому, зокрема). Сумніви щодо «справжності» власних досягнень, в наявності яких, до речі, немає сумніві в усіх оточуючих цих людей колег, страхи того, що ці досягнення лише результат обставин, що вдало склалися, думки про не доречність компліментів від колег заважають таким людям нормально працювати й жити. Як підсумок, в людей, яких спіткав «синдром самозванця», загострюється та стає вкрай болісною реакція на робочу «поточну критику», також, їх переслідує постійний справжній страх того, що всі навколо дізнаються про існування в них певних недоліків, та врешті решт «зрозуміють, що вони нічого не варті».

Цілком надумане становище психіки, в якому важко, а з часом, й зовсім неможливо ані працювати, ані взагалі жити нормально.

Звичайно, якщо не протидіяти цьому стану, його негативні наслідки, рано чи пізно, але призведуть до серйозних справжніх проблем: спочатку на роботі, ну а потім, як проекція, відобразяться й на побутовому житті такої людини із «синдромом самозванця».

«Синдром самозванця»: що воно таке

Цей термін «синдром самозванця» - далеко не нова назва стану, як й не є «новою хворобою» й сам такий стан психіки людини. Вперше, світ побачив цю назву у далекому 1978 році, завдяки дослідженням психологів Пауліни Кленсі й Сюзанни Аймс, результати яких жінки виклали в своїй науковій статті.

Як що коротко, то «синдромом самозванця» називають психологічний стан людини, при якому вона відчуває помітну й болісну невпевненість у власних можливостях та знаннях, досвіді та вміннях. Цікаво, але такий стан час від часу, або навіть, постійно супроводжує переважну більшість доволі успішних людей.

Більш того, багато хто вважає, що присутність «синдрому самозванця» є свідченням унікальної талановитості людини, що його відчуває.

Під час впливу «синдрому самозванця», людина, як би, плутає та міняє місцями власну самооцінку з, так званою, оцінкою компетенцій. Саме брак належного рівню самооцінки стає на заваді «прозорого бачення» справ та відчуття радощів та насолоди від успіхів в улюбленій справі. Також цей стан спонукає людину до знецінювання власних професійних досягнень, навичок, знань та вмінь. Протягом певного часу, така надумана впевненість у своїх «проблемах» починає керувати усіма думками людини та унеможливлює переконання людини в тому, що це все не так.

Стан «синдрому самозванця» - небезпечний та доволі серйозний стрес для психіки людини. Але, гарна новина полягає в тому, що з ним, в принципі, не складно впоратися.

Згадайте, як давно ви наважилися по-справжньому похвалити себе за певні результати у професійній діяльності. Скоріше за все, доволі давно. А, значить, навіть й без наявного стану «синдрому самозванця», ваша самооцінка, принаймні професійна, вже суттєво занижена. Якщо, ви відповідальна людина, а більшість з успішних людей є саме такими особами, такий брак здорової похвали підсвідомо, вже шкодить вам. З всім цим треба навчитися працювати, а саме, вміти абсорбувати власні емоції від професійної компетенцій, а свої невдачі, що притаманні у житті кожній людині, від прямих невдач професіонала.

З чого починається «синдром самозванця»

Частіше за все «синдром самозванця» з’являється у випадках, коли успішний професіонал працює, як би то мовити, у не зовсім своїй сфері діяльності. Талановита та відповідальна людина здатна досягти успіхів навіть не займаючись «роботою мрії», але підсвідоме розуміння того, що «душа прагнула» трохи іншого, здатне вмикати «самозванця» в свідомості людини.

Також, прояви «синдрому самозванця» з’являються під час кардинальних змін у діяльності людини або коли, вона просто серйозно пробує щось для неї нове. Наприклад, навіть нова посада – підвищення про яке людина час від часу думала, може стати мотиватором появи цього стану.

Відчуття певної невпевненості або острахи того, що є ризик не впоратися із викликами чи продемонструвати результати, що стануть гіршими ніж можливі перемоги інших – перші ластівки появи в людини «синдрому самозванця» із всіма наслідками цього стану.

Не менш сприяє входженню до такого стану й нова відповідальність, яку отримує людина у своїй роботі. Цьому сприяє напруження від відчуття того, що «все тримається на вас» та від відчуття того, що на вас сподіваються й ви не можете схибити.

«гарно» працюють на користь появи синдрому й можливі невдачі у професійному минулому людини. Не секрет, що такі провали можуть бути доволі суттєвими та мати наслідки травми, тому доволі важливо розуміти те, що такий перебіг обставин цілком нормальний та не ставити на себе «мітку» невдахи.

«Великі знання – великі печалі»

Людина й дійсно так створена, що накопичення знань може призводити до появи високого рівню власної невпевненості. Пам’ятаєте, як кажуть, що «дурень нічого не боїться, бо дурень». Тож, чим більше знання людини, тим більше усвідомлення ризиків та відповідальності, а значить - менше впевненості у власних «суто людських» силах.

Проте, перед тим, як починати боротьбу із власним «синдромом самозванця» треба зрозуміти чи точно такий стан перешкоджає вашому успішному руху шляхом професії. Так, на диво, від такого стану може бути й користь. Це трапляється у ситуаціях, коли негатив, викликаний станом, спонукає людину «вмикати» таємні резерви та доводити себе самій те, що вона «ще чогось здатна».

У випадках, коли наявність синдрому й справді заважає людині та спричиняє укріплення страхів та невпевненості – треба негайно діяти. Найкращим методом знаходження нових ознак впевненості у власних силах, психологи вважають так звані «7 кроків до впевненості в собі».

Слід зауважити, що людині не завжди є сенс «проходити» всі рекомендовані кроки. Де-кому достатньо впоратися із найважчими з них: першим та останнім.

Перший крок: знаходження мети

Для здолання комплексів невпевненості та «синдрому самозванця» потрібна системність дій та наявність мети. Власну мету треба зафіксувати та описати як можна більш ретельно. Уявіть, щови, наприклад, боїтеся виступати перед натовпом або під час відеозапису. До речі, доволі розповсюджені види невпевненості. Тож. Ваша мета має бути: навчитися вгамовувати страх, менше боятися невдач та незручних моментів, навчитися спокійніше працювати у такій стресовій для вас ситуації, підвищити рівень творчості у підходах до здолання виклику, та не забути зрадіти від власної перемоги.

Другий крок: підняття самооцінки

Як вже казали, під час впливу «синдрому самозванця» самооцінка людини може бути десь близько позначки «нуль» або ще нижче. Тож, зрозумійте за що, та починайте хвалите себе. Причини для цього знайти нескладно не лише в роботі але й у повсякденному житті, також. Кажуть приємне про свої навіть маленькі перемоги не менш, ніж 10 днів поспіль. Краще пишіть все це кожного вечора. До речі, вам треба знайти по десять причин власної похвали за кожен день, тож не соромтеся.

Третій крок: робота з компетенціями

Скоріше за все ви думали про те, чому ще може навчитися такий зрілий професіонал, як ви. Напишіть ті властивості та вміння, які повинен мати «ідеальний» (на вашу думку) професіонал у вашій сфері діяльності. Порівняйте з власними вміннями. Почніть «наздоганяти» вигаданий «ідеал», підвищуючи власні знання та навички.

Четвертий крок: навчання правильно помилятися

Відповідальна людина підсвідомо вважає, що ціна її невдачі доволі висока. Проте, помилка – це цілком нормальне явище, яке притаманне людині «від народження». Розуміння того, що переважна більшість наших помилок не є фатальною а може бути виправлена, це кращий варіант навчитися сприймати такі ситуації. Також, непогано зрозуміти, що кожна помилка стає шансом навчитися нового, зробити висновки та попередити наступні ризики.

Кожен раз, коли відчуваєте страх перед можливою невдачею чи помилковою дією, запитуйте в себе що станеться у разі, якщо це трапиться. Ви побачите, що навіть, гірший варіант розгортання подій, не є таким вже й страшним та світ, скоріше за все не згине завдяки маленькому «поточному фіаско».

П’ятий крок: пошуки «справжнього професіоналу»

Боїтеся, що хтось впорається краще ніж ви? Та всі побачать, що ви не на своєму місці? Спробуйте знайти цю «кращу» особистість в реалі. Це майже не можливо. Проте, навіть, якщо ви знаєте того, хто «краще» на вашу думку, подумайте чому вашою роботою займається не він а ви. Подумайте про це спокійно та з усіх боків й ви знайдете те, що вигідно виділятиме саме вашу кандидатуру для обіймання цього робочого місця.

Шостий крок: керування свідомістю

Знайдіть час та подумайте про мотиватори вашого «синдрому самозванця». Вони є завжди. Можливо це людина, яка не втрачає нагоди виказати сумніви щодо вашої особи як професіонала при кожній зустрічі. Можливо, це натяки на минулі провали чи щось на кшталт цього. Коли знайдете, намагайтеся уникати контакту з таким «вмикачем». Навіть, якщо це не можливо, розуміння його поганого впливу на вас, вже суттєво нівелює такий негатив.

Сьомий крок: знаходження сил та мотивів, щоб не припиняти працювати над собою

Відчуваючи повернення впевненості та те, що «самозванець» відступає не можна зупинятися на досягнутому. Для цього, зробіть таку саму вправу, як ви робили з похвалою для себе, але навпаки. Тож, кожен вечір, фіксуйте по десять недоліків, які ви помітили протягом дня в собі та власних знаннях. Думайте, як позбутися них. Робіть те, що потрібно для того, щоб вони зникли.

«Хочу, значить можу» - цей девіз має стати вашим. Коли ви усвідомите, що дійсно спроможні досягти всього, чого прагнете, ви легко позбудитеся й «синдрому самозванця» й ще купу непомітних «зайвих» негативних властивостей, які даються кожній людині у комплекті з можливостями, одразу в момент її входження до цього світу, повного справжніх можливостей.