Треба зробити, проте… не можу почати. Можливо, більшість з нас хоча би раз стикалися з такою проблемою, а де-хто, відчуває негативний вплив явища прокрастинації на собі доволі часто. Таке системне відкладання справ - справжній певний розлад нервової системи, й побороти таку звичку треба якомога швидше, поки вона не перетворилася у хронічне психічне захворювання.

На відміну від лінощів, прокрастинація завжди супроводжується відчуттям не аби якого дискомфорту, у складі якого й переживання за втрачений час, й докори сумління, й страхи щодо покарання з боку керівництва за невиконання завдання вчасно.

Небезпека прокрастинації

Найчастіше, така напасть трапляється із численними представниками різних творчих професій. Як відомо, робота не чекатиме в талановитої людини появи певного натхнення на її здійснення, тож, тексти, картинки, нові програми та інші «творчі» вироби мають бути готовими у належний термін без огляду на те у якому внутрішньому стані знаходиться виконавець завдання.

Проте, навіть, якщо замовник доволі толерантний й може враховувати такі особисті риси творчих працівників, саме те, що людина постійно відкладає «на потім» роботу, яку має виконувати, змушує її також, постійно відчувати внутрішній невротичний конфлікт, який базується на усвідомленні виконавцем важливості своєчасного виконання завдання, що бореться із різними «причинами» того, чому робота відкладається.

Цей внутрішній конфлікт призводить до серйозних наслідків, й вчені, які проводили окремі дослідження, вивчаючи прокрастинацію, впевнені, що більш ніж 40% дорослого працюючого населення планети, мають певні фінансові проблеми та труднощі із отриманням належного заробітку, саме через схильність до хронічного відкладання справ. Така «звичка» стає підсвідомою та може спричиняти уникнення, навіть, візитів до лікаря, надаючи різним хворобам необхідний час для їх загострення.

Так, прокрастинація доволі серйозний виклик, але, на думку тих самих жослідників та різних психологів, що вивчали вплив цієї проблеми на людину, побороти цей стан можливо, витрачаючи не більш ніж 15-20 хвилин на день.

То, що треба зробити, щоб остаточно перемогти та назавжди «вбити» цю напасть у власному житті та роботі?

Перший крок - найголовніший

Чому «прокрастинує» людина? Можливо, завдання доволі нудне або початок проекту вже малює неабиякий обсяг роботи, що очікує й саме це обумовлює «опускання рук».

Щоб почати «тут й зараз» треба, трохи обманути самого себе. Відверто сказати собі, що сьогодні ви не можете витрачати багато часу на таку роботу й виділяєте для неї всього 20 хвилин. Ви можете, навіть, увімкнути таймер, щоб розуміти, коли виділений час збігає. Головне, одразу почати щось робити по заданій справі. Це не так вже й складно, бо у вас всього лише 20 хвилин на таку зайнятість. Коли час вийде й пролунає звук таймеру, ви можете закінчувати роботу або продовжити її виконання ще трохи. Часто, людина, яка вже почала, обирає другий варіант бо «за інерцією» залюбки робить ще щось для виконання свого завдання. Навіть, коли ви кинете роботу через двадцять хвилин, зробіть те саме й завтра, е відкладаючи 20-хвилинну роботу на потім, а спробував зайнятися нею з самого ранку. На другий чи третій повтор цієї «вправи», ви все одно почнете продовжувати займатися тим, чим вже почали.

Кажуть, що інтервал часу може бути різним. Навіть, й скромні п’ять хвилин. Проте, 20-ти хвилинний термін вважається найбільш ефективним у такій справі.

Пріоритетність

Зазвичай, щоб уникнути прокрастинації, звичайного планування може виявитися недостатньо. Тому, вам треба ретельно обдумати всі справи, що ви маєте та вірно розставити пріоритети їх виконання.

• Які справи є найбільш важливими?
• Які – найбільш складними?
• Скільки часу може зайняти у вас виконання цих робіт?

Відповіді на ці питання допоможуть вам зрозуміти пріоритетність ваших завдань та такий розподіл допоможе починати з тієї роботи, що є найбільш складною чи важливою, на вашу думку.

Звичайно, можна почати й з тих завдань, що вдаються ніби то простими. Але пам’ятайте, що зробив ці справи ви можете знову відчути «втому», що спровокована вашою прокрастинацією й відкласти складні завдання та справи «на потім».

Градація справ та завдань

Не треба одразу «дивитися» на кінцевий результат. Поділяйте свої завдання на ті, що є невеликими за обсягом та більш об’ємні. Так вам буде легше впоратися із всім завданням, а розподіл його на невеличкі етапи допоможе відчути задоволення та бачити результати від виконання кожного етапу вашої роботи.

Почніть формувати свій перелік справ ще «із вчора», щоб швидше доробити те, що вже чекає на завершення, а нові справи, краще віднесіть до тих, що ви почнете виконувати завтра. Відтворив такий список, закрийте його та не вносіть до нього жодних корегувань. Навіть які-небудь дрібнички «на п’ять хвилин» не можуть бути внесені чи виключені з вашого списку.

Не кидайтеся на нову роботу: краще доробіть все те, від чого зволікали, щоб не накопичувати справи, які не закінчили.

Навіть, термінова робота, що може зненацька з’явитися від колег та керівництва, має бути вже заздалегідь врахована у вашому списку. Цьому допоможе графа в ньому «Термінові справи», на які ви одразу виділяєте певний час.

«Рівні проміжки»

Ще один прийом, що зможе допомогти у боротьбі із прокрастинацією. Домовтесь із собою, що не станете віддалятися від намічених справ та поділяйте необхідне для виконання на рівні часові проміжки, перемішуючи роботу з такими самими проміжками відпочинку. Краще ділити по 25 хвилин: такий час ви витрачаєте на будь-яку роботу за списком, та такий саме час на відпочинок після її виконання.

Режим й ще раз режим

Ніхто окрім вас не зможе контролювати перебіг того, як ви виконуєте роботу. Тож, якщо вже почали – не зупиняйтеся та суворо дотримуйтесь того режиму, що встановили.

Також, слід не вдаватися до зайвого «фанатизму». Наприклад, не слід починати дійсно важливу роботу, якщо відчуваєте, що й справді втомилися. Така напруга на власний організм, лише підстебне прокрастинацію та змусить вас відкласти справи якомога далі.

А, для того, щоб не відчувати втоми, дотримуйтесь й режиму правильного сну, про важливість якого ми також вже розповідали.