Спосіб 1. Укладення договору У договорі ви можете окреслити обсяг, умови і терміни виконання робіт, а також строк оплати виконаних частин. Технологія підписання договорів сторонами, значно віддаленими одна від одної, вже відпрацьована. Текст договору обговорюється через електронні засоби зв'язку (можливе також використання стандартного тексту договору), після чого одна із сторін друкує два екземпляра підготовленого документа, підписує їх і відправляє звичайною поштою (бажано рекомендованим листом) іншій стороні. Та, отримавши лист, також підписує обидва екземпляра і один з них повертає. Наявність договору конкретизує виконувані завдання, а тому будь-які додаткові роботи, які виникатимуть надалі, мають оплачуватися окремо. У разі порушення договору будь-якою з сторін, є теоретична можливість захисту своїх прав в суді. Тепер від бочки меду перейдемо до бочки дьогтю. По-перше, підписання договору відповідно до окресленої вище технології займає мінімум тиждень (для міст, розташованих не дуже далеко), а в випадку з закордонним роботодавцем це може затягтись і на 1,5-2 місяці. А між тим роботу часто потрібно виконати протягом вкрай стислих строків. По-друге, можливість захисту прав через суд стає дуже примарною через значну віддаленість працівника і роботодавця, а також через наявність купи можливостей по затягуванню остаточного рішення (шляхом подачі протестів в вищі судові інстанції). По-третє: у вас є юридична освіта, щоб скласти грамотний, відповідний законодавству договір, який справді захищатиме ваші права? А послуги професійних юристів дуже дорогі. Висновок: цей спосіб повністю виправдовує себе у разі довгострокових і дорогих замовлень — при малому обсязі робіт він практично напевно буде абсолютно непідходящим. Спосіб 2. Поетапна оплата робіт Всі роботи розбиваються на кілька етапів. Бажано, щоб вони були приблизно рівні по вартості та трудомісткості. Оплата здійснюється після виконання кожного з етапів, а у разі несплати подальші роботи заморожуються й можуть бути припинені цілком. При даному підході ви ризикуєте лише оплатою за поточний етап, а не за весь обсяг у цілому. Розділити роботу на етапи, рівні за трудомісткістю та вартістю, практично ніколи не вдається, а встановити вартість етапу відповідно до обсягом робіт та необхідної для їх виконання кваліфікації вдається не завжди. Тому основне правило при поділу робіт таке: етапи, що потребують не надто високої кваліфікації, мають велику трудомісткість і невисоку вартість виконання, повинні розміщуватися ближче до початку робіт, і, відповідно, етапи, що відповідають протилежним критеріям,— ближче до кінця. Такий розподіл не дасть замовнику можливості перервати хід робіт і передати поточні результати менш кваліфікованому і більш дешевому працівникові, зекономивши таким чином певну суму. Спосіб 3. Забезпечення неможливості чи труднощів використання результатів роботи Якщо ви не впевнені, що після отримання результатів виконаної роботи замовник перерахує гроші, то, принаймні, зробіть ці результати недоступними для використання до моменту отримання оплати. При цьому слід забезпечити підтвердження того, що робота виконана в повному обсязі та відповідно до вимог замовника. Завдання не тривіальне і в кожному окремому випадку може бути виконане іншими методами. Щоб зрозуміти загальний принцип цього підходу, наведемо кілька прикладів. якщо ви пишите веб-скрипти (CGI, PHP, ASP та ін.), то для демонстрації розміщуйте їх лише на власному хостингу. Це дозволить роботодавцю протестувати їх функціональність, працездатність та захищеність — але доки ви не перешлете самі файли скриптів (а ви, зрозуміло, зробите це тільки після отримання належної винагороди), результати вашої роботи будуть абсолютно непримінимі. при розробці дизайну не поспішайте відправляти готові роботи — представляйте результати вигляді скриншотів. Якість зображення має бути досить низькою, щоб окремі елементи не можна було використати, і в той же час досить високою, щоб не змазати враження від вашої роботи. Звісно, у такому випадку може бути вкрадена сама ідея дизайну, але від крадіжки ідей можна захиститися лише двома способами: шляхом укладення договору (див. вище) чи умовами часткової передоплати (яка, є, по суті, оплатою за розробку ідеї, дизайну); при написанні програми використовуйте директиви умовної компіляції таким чином, щоб можна було створити кілька версій програми. Перша і головна версія міститиме всі функціональні частини (і, відповідно, буде відправлена замовнику тільки після оплати), інші версії (їх число ви обираєте залежно від розмірів проекту та ймовірності того, що замовник волітиме мучитися, працюючи з окремими модулями, ніж оплатити вашу роботу) повинні реалізовувати лише частину функцій, причому кожна з функцій програми повинна бути представлена хоча б у одній з версій. Ідеальним буде варіант, якщо кожна функція буде реалізована лише в одному виконуваному модулі — проте це недосяжно. Наприклад, функції читання/запису, як правило, присутня у більшості версій. Ці версії ви й надсилатимете замовнику для демонстрації результатів, внаслідок чого протилежна сторона матиме можливість оцінити всі функції програми (тобто якість виконаної роботи), але повноцінно використовувати плоди вашої праці не зможе — і тим більше не зможе ці результати продати; вельми ефективний способом є також архівування з паролем частини файлів, що представляють результат вашої праці. Для архіватора RAR пароль з восьми знаків, що включає символи верхнього та нижнього регістрів, цифри й спеціальні символи, є практично незламним для методу прямого перебору. Для інших архіваторів пароль має бути дещо довшим. У цьому випадку замовник бачить наявність і обсяг файлів, але без паролю отримати їх не зможе. Які файли мають бути закриті, а які — ні, в кожному випадку вирішується окремо. Критерій наступний: замовник повинен мати можливість оцінити якість і/або обсяг виконаної роботи, проте не повинен мати можливості скористатися ними повною мірою. Окремий випадок способу 3 Завчасне спотворення результатів роботи, що призводить до неможливості їх використання. Щоб замовник міг оцінити якість чи обсяг виконаної роботи, але не зміг нею скористатись, можна навмисно «спотворити» продукт. Наприклад, ви можете поміняти місцями кожен 3, 10 і 17 рядки програми (замовник бачить обсяг коду, але не може змусити його працювати). У перекладі ви можете видалити кожен другий абзац, використовуючи для цього спеціально написаний макрос (якість перекладу можна оцінити, а от використати — ні). У блок-схемі можна перемішати елементи таким чином, щоб не можна було зрозуміти їх послідовність чи видалити деякі зв'язки та елементи. Далі фантазуйте самі. На жаль, існують і такі види діяльнсті, у яких жоден з перелічених вище способів не може бути застосований. Як захистити створений баннер і як відстежити його використання, якщо замовник стверджує, що результат вашої праці їм не сподобався? Як захистити статтю, написану для online-видання? Є лише один спосіб: обов'язково зберігайте всі проміжні результати роботи!!! Це можуть бути макети дизайну, окремі елементи баннера, проміжні версії програми, начерки статті та ін. Саме ці матеріали дозволять вам довести авторство у разі виникнення спірних ситуацій. Від самого початку привчайтесь періодично (раз на кілька днів) копіювати результати роботи в нову папку, в назві якої фігурує ім'я проекту і дата створення архіву. Якщо ви зустрінетесь з використанням неоплаченной роботи, використовуйте всі методи впливу на непорядного роботодавця. Це може бути інформування інтернет-громадськості через спеціальні сайти, що поширюють подібні відомості та складають чорні списки роботодавців. Єдине, про що не слід забувати при спробах захисту результатів своєї праці, це інтереси роботодавця. Він повинен мати можливість оцінити результати роботи і одержати їх в належний термін. Не перестарайтесь — інакше можете просто втратити замовлення. Якщо ж підете назустріч роботодавцю, то поряд із зростанням ризику несплати підвищите й шанс отримати постійного клієнта, а також рекомендації вас решті замовників. Шукайте золоту середину і не впадайте в крайнощі.