Вас дратують люди, які ніколи не помиляються? Найгірше, коли такі люди складають близьке оточення. «Безпомильні» люди заперечують сказане, спотворюють факти, шукають підтримки серед друзів і приятелів і, що цікаво, схильні апелювати до авторитету відомих людей. Мовляв, той і той блогер теж так вважають, отже, так і є.

Як взаємодіяти з такими людьми, які вічно мають рацію, дізнавався Jobs.ua.

Чому вони не помиляються?

Помиляються всі, та не кожен в цьому зізнається. Тут спрацьовує цілий фактор чинників, а корінням проблема сягає ще дитинства. Пам’ятаєте картання за погані оцінки з боку вчителів чи батьків, страх отримати двійку тощо? Наче життя з отриманою двійкою припиниться, еге ж? Смішно згадувати такі речі в дорослому віці, але вони сформували багатьох людей і лишилися з ними на все життя. А це вже геть не смішно.

Як би там не було, намагатися встановити причини такої поведінки — марна справа. Звичайно, якщо ви не психоаналітик і не працюєте з проблемним клієнтом. Усвідомте, що взаємодіяти з такою людиною доведеться, якщо вона з близького кола спілкування. А раз доведеться, давайте з’ясуємо найпомітніші симптоми «безпомильної» поведінки, перш ніж перейти до порад, як з цим жити і давати раду.

Симптоми «безпомильників»

Ви без проблем розпізнаєте вічно впевнених у своїй правоті людей, якщо звернете увагу на паттерни їхньої поведінки:

• Постійна зміна роботи, партнерів чи підрядників (не родився ще той обраний чи обрана, які зможуть їм догодити);
• Розповсюджують погані чутки про колишню роботу, партнерів чи підрядників. Іноді це дійсно так, але якщо ви чуєте з вуст такої людини одне й те саме впродовж років, мимоволі закрадеться питання: а чи справді він/вона такий д’артаньян і душка, а довкола одні поганці?
• Нетерпимість до критики, навіть конструктивної і поданої якнайделікатніше. Вони схильні демонструвати відкритість, але насправді ця відкритість не передбачає жодної критики;
• Висування високих вимог, як до себе, так і до оточення.

Як взаємодіяти з тим, хто ніколи не помиляється?

Якщо перший сценарій — просто піти — неможливо реалізувати з певних причин, пробуйте налагодити комунікацію. Заодно прокачаєте переговорно-дипломатичні навички. Вони полягають ось у чому: пропонувати корисні ідеї так, щоб співрозмовник вважав їх власними. Завдання складніше, аніж видається на перший погляд. Воно потребуватиме від вас психологічної гнучкості і терпіння, але й запропонує чимало взамін — збереження стосунків і отримання потрібного вам результату.

Серед практичних прийомів опирайтеся на такі:

• Розвивайте скіл навідних питань, які підштовхнуть співрозмовника в правильне русло;
• Покращуйте їхні ідеї, але так, щоб не образити: «Цікава ідея, давай доповнимо її ось яким варіантом…»;
• Коли аргументуєте свою думку, робіть акценти на вигодах, які цінують вони, а не ви. Нехай ці речі видаватимуться другорядними і незначущими, пам’ятайте: незначущі вони для вас, не для них.

Отже, вчимося визнавати власні помилки, коли цього вимагає ситуація, і не боїмося помилитися, бо тільки так формується навичка стійкості. Ця навичка допоможе вам не втрачати опори навіть в найскладніших взаємодіях з людьми, які ніколи не помиляються.