Спілкування, зокрема, позитивне та вдале, яке відбувається в колективі та з керівництвом на робочому місці, звичайно, є вірним підходом до встановлення гарних стосунків, що допоможуть й в роботі, й для побудови кар’єри.

Проте, не слід забувати й про збереження певних «власних кордонів», без наявності яких, людина буде почуватися надто вразливою та не захищеною. Встановлення таких необхідних кордонів сприяє комфортному напрямку побудови людиною стосунків зі всім тим, з чим вона зіткається у навколишньому середовищі. Тож, зазіхання на такі «особисті кордони» часто викликають у разі відповідної реакції й гнів, й обурення, й інші негативні емоції від власника такої «території».

Важливість дотримання певних меж під час побудови стосунків на роботі, важко переоцінити. Залишаючись «закритою» людина стає кимось на кшталт «ізгою», таким собі аутсайдером, якого стороняться оточуючи та уникають спілкування з ним при першій можливості. З іншого боку, надто відкрита особистість, в робочому колективі також може стати жертвою непорозуміння певною глибиною її відвертості або наражати себе на те. Що знання її вразливих боків може бути використане проти неї.

Виходить, що до побудови стосунків, особливо із колегами та керівниками, як, в принципі, й загалом, на робочих місцях, треба ставитися уважно та намагатися відчути необхідну міру «зближення», не забуваючи про зберігання й такого важливого аспекту, як ваші «особисті кордони».

Зверніть увагу на ті поради, які надані нижче. Можливо, щось з даної інформації допоможе вам створити на своєму робочому місці більш комфортну атмосферу для роботи та спілкування з оточуючими.

Ну, а для того, щоб поради були дійсно корисними, спершу, треба розібратися з тим, що таке ті самі «особисті кордони» та які з них можна вважати у межах норми.

«Особисті кордони» «здорової людини»

Соціологи та психологи (різних напрямків) поділяють «особисті кордони» людини на декілька типів, виділяючи:

• фізичні особисті кордони;
• кордони емоційні;
• матеріальні кордони;
• інтелектуальні;
• сексуальні;
• духовні особисті кордони.

Всі ці типи вкладаються, окремо та в певних межах, до наших з вами кіл спілкування, починаючи від найближчого «індивідуального» кола, в якому у людини протікає спілкування з собою, до так званого «макросоціального» кола, в якому нам доводиться спілкуватися з зовсім незнайомими до того людьми.

Так звані нормальні чи «здорові» особисті кордони, зберігають наш власний особистий простір; стають індикатором нашої поведінки, показуючи межу, за якою людина стає «не самою собою»; демонструють нам те, що ми відчуваємо, а до чого залишаємось байдужими; формують уяву про те, що приносить нам задоволення, а що, навпаки, засмучує нас, та допомагають визначитися з тим; чого ми хочемо, а чого не хочемо, взагалі.

Визначаючи наше ставлення, «особисті кордони», наприклад дозволяють нам:

• щиро не відчувати провини за помилкове рішення іншої особи або за створенні нею проблеми;
• без переймань, не давати порад комусь, або не сприймати непрохані поради від інших;
• спокійно сприймати відповідальність лише за свої дії, думки, поведінку та почуття, вимагаючи від інших такої самої відповідальності за їхні дії та інше;
• обумовлено не дозволяти спрямовувати на нас «негатив», принижувати у будь-якій формі гідність, ображати на тлі наявності тих самих індивідуальних особливостей, тощо;
• обурюватися, коли «на роботі» цікавляться тими боками особистого життя, яке ви маєте поза роботою.

Якщо ви відчуваєте, що такі правила у вашому випадку порушені, можливо вам необхідно звернути увагу на ваше вміння будувати «особисті кордони» та попрацювати над визначенням формату стосунків у робочому колективі.

Зверніть увагу на доволі дієву пораду нижче.

«Формат стосунків: інструкція до побудови»

Гармонійний для вас формат стосунків з оточуючими вас людьми на роботі, можна побудувати в кілька етапів.

Спочатку, треба зрозуміти та позначити для себе власні «кола спілкування».

Для цього необхідно написати список осіб, які можуть потрапляти до різних ваших «кіл спілкування». Наприклад:

• «Перше коло», до якого потрапляєте ви, та те, що зветься «спілкуванням із самим собою»;
• «Друге коло», певний «мікросоціум», до якого увійшли ваші найближчі родичі та люди, яким ви довіряєте;
• «Третє коло» вміщатиме «загальний соціум» - людей, з якими ви знайомі, але спілкуєтеся не часто (однокласники), специфічною мірою (колеги по роботі) та «поверхово» (знайомі знайомих);
• «Четверте коло», є тим самим «макросоціумом», до якого входить спілкування з людьми незнайомими, починаючи від випадкових зустрічей до спілкування з «онлайн-друзями».

Треба чітко визначити для себе самого ті кордони, які ви будете застосовувати у своїх різних сферах спілкування до різних за близькістю вам категорій людей. Визначте те, як ви будете спілкуватися з незнайомцями, з колегами на роботі, з «близькими» колегами на роботі, з близькими друзями, близькими та далекими родичами, власними батьками та дітьми, або партнерами по спільному бізнесу.

Потім, необхідно зрозуміти «глибину» власних меж та «особистих кордонів».

Визначаючи те, що є для вас таким, яке гармонійно до сприйняття, користуйтеся загально прийнятими визначеннями суті різних типів «особистих кордонів». Тож, загалом, розмовляючи про різні «кордони» мають на увазі:

• «Фізичні кордони», які є простором уникання контакту на рівні торкання тіла та обумовлюють комфорт знаходження людини у такому особистому просторі;
• «Інтимні, сексуальні кордони», які відділяють не лише нашу власну сферу сексуальної близькості, а й той простір, в якому доречні розмови, спілкування, жарти або натяки на цю пікантну тему;
• «Матеріальні кордони», до яких потрапляють наше майно, власність та наші фінанси;
• «Емоційні кордони» мають визначати ті межи вираження емоцій, дій та почуттів щодо людини, в яких їй комфортно це сприймати;
• «Духовні кордони», зберігають моральні цінності людини, її вірування та світогляд;
• «Інтелектуальні кордони» виконують роль охорони для тієї сфери, в яку входять наші особисті знання, свідомі переконання та наші роздуми й думки, взагалі.

Зараз, треба визначити ступень дозволу, який людина надаватиме окремо кожному колу свого спілкування та кожній категорії, описаних вище, кордонів

Для цього, треба визначити для ваших «кіл спілкування» та типів кордонів те, що:

• можна робити тим чи іншим людям по відношенню до вас;
• не можна робити тим чи іншим людям по відношенню до вас;
• є для вас головним та ви не відмовитеся від цього, бо це для вас важливо та принципово;
• обумовлює можливість поступитися чимось, бо це не є для вас «головним», важливим та принциповим.

Зрозуміло, що лише одне визначення меж та встановлення «особистих кордонів» не допоможе у побудові гармонійного спілкування, якщо людина не зуміє зберігати такі кордони.

Для більш ефективного використання рекомендацій, що були надані вище, скористуйтеся й порадами, які допоможуть вам й утримати власні «особисті кордони» та, раптово, не порушувати «особисті кордони» інших.

Стоп базіканню

Думайте про що ви говорите на роботі з колегами та керівництвом.. Зачіпаючи такі теми, як політика, здоров'я або доходи людини, особисте, приватне чи сексуальне життя, відношення до певних релігійних груп, особливості зовнішності або сексуальної орієнтації, людина може одразу порушити чимало «особистих кордонів інших та наразити себе на відповідні реакції з їхнього боку.

Точність завдань, як уникнення конфліктів

Уникнути чималої кількості конфліктів та «утискання особистих кордонів» допоможе чіткість у постанові та прийманні завдань. Не соромтеся запитати все те, що вам незрозуміло одразу в тієї особи, яка вам ставить завдання.

Також, не треба боятися виглядати глупо у такій ситуації. Більшою помилкою буде промовчати, а потім не знати що робити в очікувані претензій та виникнення конфліктної ситуації.

«Право на незнання» (в розумних межах)

Також, ви маєте право не знати «геть усе», особливо, якщо мова йдеться про «нюанси» праці на конкретному місці. Звичайно, скористатися цим щитом «я новенька людина й не знаю», можна пару раз й то, лише там, де це доречно. Але, якщо, дійсно потрапили у таку ситуації – краще зізнайтеся одразу, що вам бракує знань чи інформації.

Контроль висловлювань

«Слово не горобець»…. Тож, контролюйте, що та кому ви кажете. Набагато краще сказати інакше, або взагалі, промовчати, аніж потім пояснювати та просити вибачення. Звичайно, звертайте увагу й на те, як та що кажуть вам самим.

Ставлячись з повагою до «особистих кордонів» інших людей в усіх можливих ситуаціях, ви обумовите й відповідне ставлення до ваших «особистих меж» в усіх сферах власного життя.