Цікаво, але більшість людей сприймає прагнення до лідерства у власному житті, як бажання керувати кимось чи «вести» когось за собою.
Проте, особами, які мають лідерські навички, прийнято вважати людей, що здатні самотужки та на власний розсуд «керувати» своїм життям, прикладати вдалі зусилля для того, щоб життєві ситуації складалися максимально так, як їм це потрібне. Й лише потім, в де-кого, хто знає як, та може навчити, виникає бажання ділитися досвідом з оточуючими.
Однак, мова піде про найбільш важливу «спроможність», без якої будь-які мрії людини залишаться лише «фантазіями», не трансформуючись в конкретні результати. Ця «над можливість» - вміння змусити себе працювати саме тоді, коли цього вимагає ситуація.
Така здібність, й справді, вельми необхідна не лише тим, хто вирішив ставати лідером власного життя, а й взагалі, кожному сучасному члену соціуму.
Про термін «прокрастинація» всі вже чули, проте, мало хто віддає належну увагу цьому станові, який здатен не лише викликати появу негативних ситуацій на роботі, а й врешті решт, наражає людину на появу депресійних проявів, фізичні хвороби та загальний «занепад духу».
Шукаючи «більш цікаві» справи або інше заняття, аби уникнути необхідності займатися нудною чи складною поточною роботою, яка має ще й суворі терміни виконання, людина, яка піддалася впливу прокрастинації, обдурює саме себе. Те, що треба зробити, само по собі не «зробиться», а альтернативні навантаження, у більшості випадків викликають незрозумілість та гнів колег та керівників, які сподівалися, що робітник займається тим, що йому доручено.
Проте, протидіяти небажанню узятися за те, що потрібно зробити можна, й це доволі просто, якщо, звичайно, людина буде реально дотримуватися рекомендацій щодо вдалої відсічі стану прокрастинації.
Якщо, в інших складних ситуаціях, часто людині радять здолати «на хвилі енергійності» найбільш важкі труднощі та проблеми, то розпочинаючи боротися із прокрастинацією, навпаки – краще розпочати з самих простих справ.
Тут головне – одразу почати, й не має значення, що ви ще не починали розмірковувати над завданням проекту, а лише прибираєте свій робочий стіл. Не зупиняючись на тому, що одразу взялися виконувати та побороли, переходить до більш серйозних завдань, не зосереджуючись на «головних» питаннях та без поспіху та витрат часу, поступово добираючись до основного.
Виконуючи дрібні завдання, все одно, нагороджуйте себе за змогу взятися до роботи. Звичайно, «нагорода» має відповідати тому, що ви вже виконали, тож не слід, прибравши, наприклад, стіл, «нагороджувати» себе одразу вільним вечором, напередодні здавання роботи.
Мається на увазі лише ті бажання, які здатні вас відволікати від роботи, причому, на тривалий термін. Тож, відвідати вбиральню, чи навіть місце для паління (хоча краще задуматися над тим, щоб кинути таку звичку))) – цілком нормальні бажання, що контролю не потребують. А, ось, наприклад, знемагаючи від бажання «швидко продивитися» новини «стрічки» соціальних мереж, необхідно узяти себе до рук та зрозуміти чим це все може скінчитися для вашої роботи, що ви маєте виконати зараз.
Будь-який інженер скаже, що накреслити більш-менш пряму лінію можливо без допомоги лінійки. Для цього, почавши рух олівцем, треба фокусувати зір на кінцевій точці вашої лінії.
Із прокрастинацією так само. Не треба фокус наводити на труднощі, які супроводжують сам процес роботи. Краще зосередитися на тому позитивному, що має вам принести результат. Коли знайдете «це позитивне» у будь-якій справі, негатив від небажання робити те, чого не бажаєш, швидко зникне. До того ж, більшість наших професійних завдань нічого спільного не мають з тим, що ми бажаємо робити «тут та зараз». Це просто робота та її треба просто та вчасно робити.
Створити систему координат, яка стане помічником в скоєнні вами ваших робочих завдань – дуже необхідний крок у боротьбі із прокрастинацією. Розуміючи коли та що починати, скільки часу (плюс-мінус) потребує виконання тих чи інших завдань, маючи чіткі «сигнали» до коротких перерв та початків роботи, людина не лише збереже чимало енергії (як фізичної так й психічної), але й сама не помітить, як минув час у справах, які робити не хотілося, тат які вже закінчені вчасно та результативно.
Крім того, маючи визначені межі у часі та об’ємах роботи, людина більш спокійніше сприймає й сам процес зайняття справою, на яку не підіймалися руки. А, коли негатив від таких справ буде подоланий, можна навіть найти певну зацікавленість у будь- якій справі, спокійно, як під час проходження квесту, поступово крок за кроком, виконуючи все необхідне, щоб отримати наприкінці роботи бажаний бонус та перемогу над власними страхами та лінощами.
Буває й так, що ви намагалися робити все, як радять, проте, так й не змогли узятися за те, від чого «ховаєтеся». Залишається останній варіант боротьби з прокрастинацією – залишити справи осторонь та відпочити.
Так, розумний відпочинок, при якому людина не тягне час, а дійсно намагається «перезавантажитися» на роботу, буває потрібним та ефективним рішенням. Звичайно, треба розуміти коли можна вдаватися до цього плану «В», а коли таке ставлення до своєї роботи просто відбере її у вас.
З небажанням робити «небажане» (вибачте за каламбур), треба боротися одразу й на самих перших етапах появи симптомів прокрастинації. Уникаючи такої боротьби, сучасна людина, скоріше за все, у найближчому майбутньому, сама обумовлює появу іншої необхідності – необхідності боротися вже за те життя, яким їй комфортно жити.
Звичайно не варто, але чимало читачів скоріше за все не поставляться серйозно до цих «ну дуже простих порад», не побачивши в них можливості для себе. Якщо, ви маєте інші способи подолання стану прокрастинації, які ще й підтверджено дійсні у такому випадку – краще боротися так, як виходить.
В інших випадках, коли проблема є, але рішення занадто «на поверхні» - краще не шукати чергову порцію виправдування та зрозуміти, що таке відношення, рано чи пізно, але зіграє з вами поганий жарт, наражаючи звалити увесь ваш життєвий уклад та побут, немов карточний будинок.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?