Стрес на роботі – вже звичне явище. Але іноді обстановка стає такою напруженою, що постає питання про звільнення. Що якщо справа лише в одній людині – наприклад, у вашому босі? Психолог Деніел Гоулман, автор багатьох книг та публікацій, пропонує свою історію про те, як він справлявся зі стресом, коли його «діставав» бос.

Моя історія

Багато років тому у мене з'явився новий бос. Це була людина з непомірними амбіціями. Всіх навколо себе вражав відверто цинічною поведінкою й честолюбством. Щоб виглядати гідно на новій посаді, приймав на роботу нових авторів (бажано «своїх людей») і ретельно перевіряв, щоб їх роботи займали найпомітніше місце при публікаціях. Проводячи з новими співробітниками багато часу, нас же, стару команду, намагався повністю ігнорувати.

Можливо, на нашого новоспеченого керівника тиснув хтось «зверху» – я ніколи не розумів, що їм рухало. І от одного разу, на мій превеликий подив, він запросив мене поговорити у неформальній обстановці за чашкою кави в корпоративному кафетерії. Там після зовсім короткого спілкування ні про що він раптом сказав мені, що моя робота не відповідає стандартам. Яким саме стандартам я не відповідав, залишилось загадкою. При попередньому керівникові мої роботи неодноразово висувалися на головні премії. Але висновок напрошувався сам собою: якщо я не займуся самовдосконаленням, він мене звільнить.

Не треба зайвий раз говорити про те, що ця розмова викликала у мене дуже сильне хвилювання й неослабну тривогу. У мене були борги, діти збиралися вступати до коледжу, так що ця робота мені вкрай була необхідна. Справа погіршувалася тим, що письменство само по собі вимагає високої зосередженості, а мене всі ці неприємності просто шматували. До того ж уява малювала яскраві картини зруйнованої кар'єри та фінансової катастрофи.

Що зберегло мій розум здоровим, так це метод релаксації, який я опанував за довго до описуваної ситуації. Кілька нескладних прийомів медитації, якими я користувався час від часу протягом усіх цих років. До того часу я цілком байдуже ставився до подібного заняття, але тут був просто змушений приводити себе в форму (моральну й психологічну). Перед тим як приступити до повсякденних справ, я як фанатик медитації, щоранку по півгодини, а то й і більше поринав у спокійне зосередження, налаштовуючи свій розум на врівноважену роботу.

І це дало результат: я став зібраним і розумним, виконуючи все можливе, щоб писати статті на вимогу на високому професійному рівні. А потім настало полегшення: мій нестерпний бос отримав підвищення по службі й перейшов в інший відділ.

У кожного свій метод

Той з нас, хто вміють справлятися з дистресом краще за інших (так називають наднапруження і зрив захисних механізмів), часто володіє методом зняття напруги, користуючись ним при необхідності, це може бути тривалий прийом ванни, спортивне тренування або сеанс йоги, – одним словом, те, чим для мене виявилася медитація. Наявність в нашому арсеналі такого методу релаксації зовсім не означає, що ми ніколи не відчуваємо себе засмученими або не відчуваємо дистрес.

Але застосовуючи метод релаксації щодня (і бажано регулярно), ми, напевно, переналаштовуємо момент «запуску» мигдалеподібного тіла таким чином, що його буває важко порушити. Це невральне регулювання надає нам можливість швидше приходити до тями після «бандитських витівок» мигдалеподібного тіла і, головне, робить нас менш уразливими. І як результат, ми менше хвилюємося й панікуємо, рідше піддаємося дистресу, а його напади стають коротшими.