Нещодавно портал з пошуку роботи і працевлаштування Jobs.ua розповідав про відомого американського шахрая Джорджа Паркера, який примудрявся раз за разом продавати довірливим туристам Бруклінський міст. А зараз давайте поговоримо про ще одного відомого шахрая, який зміг обдурити самого Аль Капоне. І продати Ейфелеву вежу… на металобрухт.
Чому одні люди воліють жити чесно, готові важкою працею заробляти собі на краще життя, а інші воліють не працювати і жити за рахунок обману, афер, нечесних оборудок? Мабуть, як генетика, так і виховання відіграють важливу участь у формуванні тих чи інших рис характеру. Так чи інакше, але такі особистості, як Джордж Паркер чи Віктор Люстіг, наш сьогоднішній герой, не мислили своє життя без афер і обману. Приміром, Віктор Люстіг вже з дев’ятнадцяти років ступив на цю непевну доріжку, обдурюючи людей в Штатах і країнах Європи.
А все почалося з Богемії, історичного регіону Чехії, де в 1890 році народився майбутній аферист. Про його дитинство і походження немає точних відомостей, та й сам Люстіг під час затримань поліцією розповідав різні історії. Одного разу він заявив, що його батько був мером маленького містечка, а ще якось називав своїх батьків «бідними селянами».
Очевидно, що Віктор був тямущим від природи: він навчався в Сорбонні, володів п’ятьма мовами. Але у вільний від занять час ошивався за картярськими столами, швидко навчився шулерським прийомам. Як бачимо, свої таланти і здібності він витратив не лише на навчання в славетном університеті, а й на опанування шахрайських навичок. Що це йому дало? Давайте дізнаємося.
Люстіг любив жіноче товариство, любив фліртувати, і від одного ревнивого чоловіка в нього назавжди залишився шрам на щоці. По цьому шрамові, до речі, його й впізнавали усе життя.
Молодий чоловік швидко збагнув, що приказку «зустрічають по одягу, проводжають по розуму» придумали недурні люди. Тож він узяв за звичку одягатися як аристократ, що й давало змогу знайомитися із солідними і багатими людьми. На трансатлантичних лайнерах, які він облюбував для своїх шахрайських справ, він любив зображати із себе вельможу, коли знайомився з бізнесменами, яких потім обігравав за картярським столом, укладав фальшиві угоди, збирав гроші на неіснуючі постановки на Бродвеї. Словом, прокачував свої шахрайські вміння як тільки міг.
Коротка інструкція від Віктора Люстіга, як продати Ейфелеву вежу:
…Після нечуваного успіху Люстіг спробував через деякий час знову провернути цю схему. Але на вулицях Парижа його хтось упізнав (мабуть, завдяки шраму на щоці), і він хутко покинув столицю Франції, щоб не втрапити в обійми французької поліції.
В Штатах Віктору Люстігу вдалося «нагріти» одного з найнебезпечніших гангстерів США. Він втерся в довіру до Аль Капоне, позичив у нього 50 тис. доларів з обіцянкою подвоїти їх, але в подробиці не вдавався. Декілька місяців гроші лежали в банку, обростаючи відсотками, аж тоді Віктор зняв усю суму з рахунку – включно з відсотками, – і з вибаченнями, що його задум провалився, повернув гангстеру лише 50 тисяч. Відсотки він залишив собі, та ще й отримав 5 тисяч від Аль Капоне, якого розчулила оповідь Люстіга про те, як йому, бідоласі, довелося розпродати своє майно, щоб розплатитися з ним.
Як гадаєте, як склалося його подальше життя? З часом Віктора все ж піймали і запроторили у в'язницю Алькатрас на 20 років, де він і помер, не дочекавшись на своє звільнення. Так завершився життєвий шлях ще однієї легенди кримінального світу.
Так склалося, що в процесі найму більше прийнято звертати увагу на вміння і сильні сторони кандидата. Професійні досягнення і досвід — це чудово, але рекрутер не може знати апріорі, якою людиною є кандидат перед ним. Нижче спробуємо з’ясувати, які риси кандидата мають насторожити рекрутера.
Токсичні люди становлять більшу проблему, ніж здається на перший погляд. Вони можуть перетворити улюблену роботу на справжнісіньке пекло. Звичайно, якщо працюють поруч з нами. В цій статті пропонуємо поміркувати над життєвими уроками, які можна отримати від спілкування з токсичними колегами.
Окрім того, як і що ми говоримо, важливу роль у спілкуванні відіграють міміка, рухи руками, постановка тіла. Але, на жаль, ми часто забуваємо про це, та й особливого значення не надаємо. А даремно. Від того, як ми поводимося на співбесіді, переговорах, ділових зустрічах, може залежати наша кар'єра.
Від попередніх поколінь зумери відрізняються передусім посиленим прагненням до життєвого балансу, гнучкості й свободи у виборі роботи. Та чи варто сприймати на ринку праці їхню амбітність як недолік? Давайте поміркуємо над цим питанням, а ще спробуємо розвінчати міфи про їхній підхід до роботи і життя.
Часті блекаути й аварійні відключення електроенергії висувають нові стандарти до енергонезалежності. Причому як власного житла, так і бізнесу. Дізнайтеся, як компаніям і співробітникам потурбуватися про безперебійну роботу під час блекаутів.