Відпустка #111834

Доброго дня! Листом Міністерства економіки України від 01.07.2021 року № 4712/06/34401-07 визначений порядок застосування норм законодавства про працю у частині щорічного надання батькам додаткової оплачуваної відпустки. Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається щорічно: – одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину; – матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; – одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі); – особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків. Чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку. В такому випадку, роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі — соцвідпустка на дітей). Той факт, що догляд за дитиною з інвалідністю здійснює батько, для цілей надання соцвідпустки на дітей матері такої дитини юридичне значення не має. Ні ст. 1821 КЗпП, ні ст. 19 Закону про відпустки не ставлять право одного з батьків, що мають дитину з інвалідністю, на соцвідпустку на дітей у залежність від того, хто фактично здійснює догляд за дитиною. Обмеження щодо надання такого роду відпустки є вичерпними та консолідуються в тому числі, наявністю інформації щодо нереалізованого права одного з батьків на використання додаткової соціальної відпустки за період, який вона надається. Право працівника на соцвідпустку на дітей зберігається до досягнення дитиною віку 18 років, якщо вона не набуває права повнолітньої раніше (листи Мінсоцполітики від 05.08.2016 р. № 435/13/116-16 та від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15) Зверніть увагу! Для підтвердження статусу одинокої матері жінка має надати документ, який доводить, що батько не бере участі у вихованні дитини. Вагомість доказу визначає сам роботодавець. Якщо працівниця не може довести факт того, що батько не бере участі у вихованні дитини, а вона займається вихованням дитини сама, то роботодавець має право відмовити їй у наданні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері (лист Мінпраці від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13). Згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері щорічно надається додаткова соціальна відпустка. Відповідно до частини 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на додаткову соціальну відпустку. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на неї за попередній рік чи за кілька років, то має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки. Виплату грошової компенсації за таку відпустку передбачено виключно під час звільнення працівника. Отже, для підтвердження того, що працівниця, яка виховує неповнолітню дитину, здійснює це сама і є розлученою, їй треба щороку доводити відповідними документами. Якщо ж особа не надала установі докази факту одноосібного догляду за дитиною, у роботодавця немає підстав не лише виплачувати працівниці компенсації за невикористані соціальні відпустки, а й узагалі надавати додаткову відпустку.