Інше #25462

Після смерті моєї дружини у 2005 році я втратив зір. У зв»язку з цим я, влітку 2009 року, звернувся до далекої родички моєї жінки, про допомогу з житлом у зимовий час. Вона, на подив, швидко погодилася і блискавично почала клопотати про опіку наді мною, переконуючи, що це єдиний спосіб мені допомогти, одразу почала водити мене по різним кабінетам, переконуючи мене, що вона займається оформленням договору пожиттєвого утримання та піклування наді мною згідно нашої попередньої домовленості. Залишаючи на певний час свій будинок, я довірився і навіть передав їй на збереження коштовні речі. Я почав проживати у її квартирі. З самого початку вона порушила нашу домовленість про опіку та піклування і надавала мені їжу один раз на день. Крім того вона фактично тримала мене узаперті, випускаючи лише на 15 хвилин в поруч розташований магазин, щоб я купив собі за свою пенсію продукти харчування. Так продовжувалося декілька місяців. Вже ближче до літа 2010 року я попросив відвести мене додому, або до інших родичів, бо більше не міг перебувати у таких жахливих умовах, але вона почала погрожувати мені, що викине з 5-го поверху, а її чоловік вдарив мене кулаком в обличчя. Я благав відвести мене у мій будинок і 27 серпня 2010 року вона викликала таксі і мене відвезли додому. Прийшовши у будинок я не знайшов своїх речей, а коли до мене прийшла сусідка Хомяк Ольга Михайлівна, що мешкає поруч у будинку № 5 по вул. Комунарів м. Мукачева, вона сповістила мене, що бачила, як Козлова з іншими людьми виносила мої домашні речі та обладнання, (нагрівач, батареї опалення, газову плиту, швейну машинку, мої особисті речі, книги та інше ), а не потрібну мебель викинула у гараж. На протязі трьох ночей я спав на підлозі поки сусіди не принесли мені диван та одіяло. Про мій стан випадково дізналася інша родичка моєї покійної жінки та організувала моє харчування через римо-католицьку церкву і тепер піклується про мене і усюди мене супроводжує вже на протязі двох місяців. Раптом до мене листоноша приносить лист з Мукачівського суду. Ержібет прочитала мені цього листа, який виявився запрошенням у суд, а у додатку була позовна заява до мене про зняття мене з реєстрації, де я проживаю у своєму будинку, та копія договору купівлі-продажу, який підписав за мене гр. Яровий Руслан Олександрович, якого я ніколи не уповноважував на такі дії і взагалі у нотаріуса не був. Це для мене була несподівана та жахлива новина і я зрозумів, що Козлова Н.Й., скориставшись моїм становищем незрячого, обманним шляхом, без мого відома вчинила злочину дію по захопленню мого будинку, оформивши за підписом свого зятя Ярового Р.О. договір купівлі – продажу мого будинку. Тепер зрозуміло, чому до мене з боку Козлової Н.Й. та її чоловіка було таке жорстоке ставлення замість піклування та опіки, бо вони вже рік як обманним шляхом заволоділи моїм будинком і я вже не був їм потрібен. На моє перше звернення у прокуратуру з міськвідділу міліції прийшла відписка, що у діях Козлової Н.Й. не вбачають ознак злочину передбаченого ст. 190 КК України і на підставі ч.1 п.2 ст.6 КПК України відмовили у порушенні кримінальної справи. Після поспішного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2010 року, на якому були проігноровані всі мої заперечення, а головуюча у грубій формі переривала мій виступ і погрожувала оштрафувати мене, я у той же день звернувся у прокуратуру із заявою про порушення кримінальної справи проти Козлової Н.Й. за шахрайські дії по незаконному і обманному заволодінню моїм будинком та причетних до цієї оборудки, а також подав апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду. Прокурор міста направив мою заяву у міськвідділ міліції для проведення додаткової перевірки і дана справа перебуває на розгляді у МВ УМВС. Особливо приголомшує своїм цинізмом твердження позивача Козлової про те, що їй не відоме моє місце знаходження, а також твердження її представника в суді про те, що квартира звільнена мною від домашньої обстановки, (це їм люб'язно вписала у договір нотаріус, яка навіть не звернула увагу на витяг з реєстру, який передбачав укладання договору довічного утримання, а не купівлі - продажу). Позивач скористалася моєю відсутністю під час мого мешкання у неї і вивезла невідомо куди мої речі, а непотрібні їй речі і меблі покидала в гараж. Не був навіть залучений до справи орган опіки та піклування, і це при тому, що я одинокий, незрячий пенсіонер і мене збираються викидати з мого будинку. Основна вина у цій оборудці, - це вина нотаріуса, який склав договір купівлі-продажу замість договору довічного утримання. Але оскільки я незрячий, то нотаріус, захищаючи себе, може заявити, що є свідки в тому, що я дав згоду в їх присутності, хоч я насправді був тільки у МБТІ, де писав заяву про видачу витягу з реєстру для укладання договору довічного утримання, а використовуючи мою незрячість, вони вже без моєї присутності, уклали договір купівлі-продажу. Чи є у мене перспектива повернути свою власність?