Вихід на пенсію #3247

НЕ МАЄ. Період роботи до 1 січня 1991 року в районах КрайньоїПівночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночіколишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховуєтьсядо страхового стажу в порядку і на умовах, передбаченихзаконодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб,які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях,прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалисяпільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі тамісцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповіднодо Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року( n0001400-60 ) "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють врайонах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районівКрайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від10 лютого 1960 року N 148 ( n0148400-60 ) "Про порядокзастосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють врайонах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районівКрайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від26 вересня 1967 року ( v1908400-67 ) "Про розширення пільг дляосіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях,прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставітрудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, вяких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі тамісцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, такористування пільгами, передбаченими вищезазначениминормативно-правовими актами. пенсійного забезпечення громадян. Здійснюється воно відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яку підписали Україна і Російська Федерація. Згідно з положеннями зазначеної Угоди, пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до законодавства держави, на території якої вони проживають. Усі витрати на пенсійне забезпечення несе держава, яка його надає. Наприклад, якщо на територію України переїхав пенсіонер 1936 року народження, який до 2006 року отримував пенсію на території Російської Федерації, пенсійне забезпечення в нашій країні розглядається відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення. Пенсія у цьому випадку призначається згідно з нормами та умовами законодавства України, і її розмір визначається як для пенсіонерів нашої країни. Для оформлення пенсії в Україні пенсіонеру-громадянину Росії необхідно подати до органів Пенсійного фонду за місцем проживання копію посвідки на постійне проживання (реєстрацію), що видається місцевими органами ВВІР. Органи Пенсійного фонду надсилають у Росію запит про пенсійну справу і призначають українську пенсію за документами, наявними в ній. У разі, якщо первинно пенсія призначається на території України, а особа працювала на території Росії після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. Угодою передбачена також можливість врахування заробітної плати, одержаної в російській валюті – рублях, при призначенні пенсії в Україні. У цьому випадку заробіток визначається, виходячи з офіційного курсу гривні до російського рубля, встановленого Національним банком України на момент призначення пенсії в Україні. Дещо інші положення застосовуються в разі призначення пенсії громадянину України, який відпрацював 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до них. Адже законодавством України не передбачені пенсійні пільги особам, які працювали в районах Крайньої Півночі. На сьогодні право на відповідні пільги надається згідно з Тимчасовою угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року. Згідно зі статтею 1 зазначеної Тимчасової угоди, громадяни України та Російської Федерації, котрі пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав, мають право на пенсію за віком: чоловіки – після досягнення 55 років і за наявності загального стажу роботи не менше 25 років, жінки – після досягнення 50 років і за наявності загального стажу роботи не менше 20 років. При цьому за стаж роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до них, після 1 січня 1991 року органи Російської Федерації призначають відповідно до своїх нормативів та сплачують частину пенсії заявнику, який проживає в Україні. Але така частина пенсії сплачується лише до набуття права на пенсію згідно із законодавством України, тобто до досягнення чоловіками 60 років, а жінками – 55 років, якщо вони не отримали право на пенсію у більш ранньому віці. Положення цієї угоди регулюють також питання виплати пенсії, призначеної органами Російської Федерації достроково, згідно з частиною третьою статті 14 Закону Російської Федерації «Про державні пенсії в Російській Федерації», особам, які переселилися з території Росії в Україну до набуття права на пенсію, відповідно до законодавства України. У цьому випадку пенсію продовжує виплачувати російська сторона до досягнення чоловіками 60 років, а жінками – 55 років. Механізм призначення та виплати зазначених пенсій передбачений Угодою про порядок переказу і виплати пенсій згідно з тимчасовою угодою між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 30 липня 1996 року. Перечень районов Крайнего Севера и местностей, приравненных к районам Крайнего Севера, утвержденных постановлением Совета Министров СССР от 10 ноября 1967 г. N 1029 (в редакции постановления Совета Министров СССР от 3 января 1983 г. N 12 с последующими изменениями и дополнениями), применяемый при назначении гражданам пенсии в соответствии с Законом РСФСР "О Государственных пенсиях в РСФСР" (постановление Совета Министров РСФСР от 22 июня 1991 г. N 347) Районы Крайнего Севера Все острова Северного Ледовитого океана и его морей, а также острова Берингова и Охотского морей. Мурманская область - с 1 июля 1990 г. вся область (постановление Совета Министров СССР от 23.06.90 N 594). До 1 июля 1990 г. город Кандалакша с территорией, находящейся в административном подчинении Кандалакшского городского Совета народных депутатов, относился к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера. Архангельская область - Ненецкий автономный округ и город Северодвинск с территорией, находящейся в административном подчинении Северодвинского городского Совета народных депутатов; с 1 января 1992 г. Мезенский район (постановление Правительства РСФСР от 27.11.91 N 25), ранее относился к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера; с 1 июля 1993 г. Лешуконский, Пинежский районы (распоряжение Президента Российской Федерации от 24.04.93 N 293-рп), ранее относились к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера. Республика Коми - города Воркута и Инта с территориями, находящимися в административном подчинении их городских Советов народных депутатов и Усинский район, за исключением Усть-Лыжинского сельсовета; с 1 апреля 1992 г. районы: Печорский, Ижемский, Усть-Цилемский (Указ Президента РФ от 24.01.92 N 46), ранее эти районы относились к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера. Тюменская область - Ямало-Ненецкий автономный округ. Красноярский край - Таймырский (Долгано-Ненецкий) и Эвенкийский автономные округа; города Игарка и Норильск с территориями, находящимися в административном подчинении их городских Советов народных депутатов; Северо-Енисейский и Туруханский районы. Иркутская область - Катангский район. Республика Саха (Якутия) Магаданская область Чукотский автономный округ Камчатская область Хабаровский край - Аяно-Майский и Охотский районы. Сахалинская область - районы: Курильский, Ногликский, Охинский, Северо-Курильский и Южно-Курильский; город Оха. Республика Карелия - с 20 декабря 1993 г. территории Беломорского, Калевальского, Кемского и Лоухского районов (Указ Президента РФ от 20.12.93 N 2226), ранее относились к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера; с 22 марта 1994 г. город Костомукша (Указ Президента РФ от 22.03.94 N 577), ранее относился к местностям, приравненным к районам Крайнего Севера. Республика Тыва - с 16 мая 1994 г. территории Монгун- Тайгинского, Тоджинского районов, Шынаанской сельской администрации Кызылского района (Указ Президента РФ от 16.05.94 N 945). Местности, приравненные к районам Крайнего Севера Архангельская область - с 1 января 1992 г. города: Архангельск, Новодвинск, Онега; районы: Приморский, Онежский, Холмогорский, Плесецкий (постановление Правительства РСФСР от 27.11.91 N 25); с 1 января 1992 г. город Мирный (распоряжение Правительства РСФСР от 14.12.91 N 147-р); с 1 июля 1992 г. Виноградовский, Верхнетоемский и Ленский районы (постановление Правительства РСФСР от 27.11.91 N 25); с 1 июля 1993 г. районы: Вольский, Вилегодекий, Каргопольский, Коношский, Котласский, Красноборский, Няндомский, Устьянский, Шенкурский; города: Котлас, Коряжма (распоряжение Президента РФ от 24.04.93 N 293-рп). Республика Коми - районы: Вуктыльский, Сосногорский, ТроицкоПечорский, Удорский; города: Печора и Ухта с территорией, находящейся в административном подчинении Ухтинского городского Совета народных депутатов; Усть- Лыжинский сельсовет Усинского района; с 1 апреля 1992 г. районы: Княжлогостский, Койгородский, Корткеросский, Прилузский, Сыктывдинский, Сысольский, Усть- Вымский, Усть-Куломский; город Сыктывкар (Указ Президента РФ от 24.01.92 N 46). Тюменская область - Ханты-Мансийский автономный округ; с 1 августа 1992 г. Уватский район (Постановление Правительства РФ от 11.08.92 N 574). Томская область - районы: Александровский, Бакчарский, Верхнекетский, Каргасокский, Колпашевский, Кривошеинский, Молчановский, Парабельский, Чаинский, Тегульдетский; города Колпашево и Стрежевой. Красноярский край - районы: Богучанский, Енисейский, Кежемский и Мотыгинский; города Енисейск и Лесосибирск с территорией, находящейся в административном подчинении Лесосибирского городского Совета народных депутатов. Иркутская область - районы: Бодайбинский, Братский, Казачинско-Ленский, Киренский, Мамско- Чуйский, Нижнеилимский, Усть-Илимский и Усть-Кутский; города: Бодайбо, Усть- Илимск, Усть-Кут и Братск с территорией, находящейся в административном подчинении Братского городского Совета народных депутатов. Республика Бурятия - Баунтовский и Северо-Байкальский районы; с 1 июня 1992 г. Баргузинский, Курумканский и Окинский районы (Указ Президента РФ от 25.03.92 N 295); с 1 октября 1992 г. Муйский район (постановление Правительства РФ от 11.10.92 N 776). Читинская область - районы: Каларский, Тунгиро-Олекминский и Тунгокоченский. Амурская область - районы: Зейский, Селемджинский и Тындинский; города Зея и Тында с территорией, находящейся в административном подчинении Тындинского городского Совета народных депутатов. Приморский край - районы: Дальнегорский, Кавалеровский, Ольгинский и Тернейский; рабочий поселок Восток Красноармейского района с территорией, находящейся в административном подчинении Востокского поселкового Совета народных депутатов; Богуславецкий, Вострецовский, Дальнекутский, Измайлихинский, Мельничный, Рошинский и Таежненский сельсоветы Красноармейского района. Хабаровский край - районы: Ванинский, Верхнебуреинский, Комсомольский, Николаевский, имени Полины Осипенко, Советско-Гаванский, Солнечный, Тугуро-Чумиканский и Ульчский; города Амурск, Комсомольск-на-Амуре, Николаевск-на- Амуре и Советская Гавань; рабочий поселок Эльбан Амурского района с территорией, находящейся в административном подчинении Эльбанского поселкового Совета народных депутатов; Вознесенский и Падалинский сельсоветы Амурского района; с 1 июля 1992 г. Ачанский, Джуенский, Омминский сельские Советы Амурского района (распоряжение Правительства РФ от 06.08.92 N 1419-р). Сахалинская область - все местности, за исключением местностей, перечисленных в перечне районов Крайнего Севера. Республика Карелия - с 1 января 1992 г. территории Муезерского, Сегежского районов (постановление Правительства РФ от 28.01.92 N 47); с 20 декабря 1993 г. территории Кондопожского, Лахденпохского, Медвежьегорского, Олонецкого, Питкярантского, Прионежского, Пряжинского, Пудожского, Суоярвского районов; города Петрозаводск и Сортавала (Указ Президента РФ от 20.12.93 N 2226). Республика Горный - с 1 апреля 1992 г. Кош-Агачский и Алтай Улаганский районы (постановление Правительства РФ от 09.04.92 N 239). Коми-Пермяцкий - с 1 июля 1992 г. Гайнский, Косинский, автономный округ Кочевский районы (Указ Президента РФ от 16.09.92 N 1085). Республика Тыва - с 16 мая 1994 г. территории Бай- Тайгинского, Барун-Хемчикского, Дзун-Хемчикского, Каа-Хемского, Кызылского (без территории Шынаанской сельской администрации), Овюрского, Пий-Хемского, Сут-Хольского, Тандинского, Тес-Хемского, Чаа-Хольского, Чеди-Хольского, Улуг-Хемского, Эрзинского районов и город Кызыл (Указ Президента РФ от 16.05.94 N 945).