«Прискорені курси HTML+CSS за 1 місяць», «JavaScript за 2 місяці з працевлаштуванням» і тому подібні побрехеньки – зустрічалися вам такі оголошення? «Чому ж побрехеньки, – скаже хтось, – аргументуйте». Що ж, аргументуємо: тому що основи програмування, тобто гіпертекстову розмітку веб-сторінок HTML та каскадні таблиці стилів, вони ж CSS, повинен відмінно знати кожен фронтенд-розробник, тестувальник чи веб-дизайнер, якщо вони хочуть вивчитися і стати фахівцем своєї справи. І отримувати за свою працю чималу зарплату. І це ми говоримо про найпростіші технології веб-програмування, не кажучи про JavaScript, фреймворки та інші премудрості.
Ось вам ще декілька аргументів.
Якщо ви бодай трохи знайомі з програмуванням, то чудово знаєте, що означає цей оператор порівняння !=, він еквівалентний знаку нерівності. Такий самий знак можна розташувати між більшістю приватних шкіл з прогр-ня та тим результатом, який вони обіцяють усім охочим пізнати справжній код. І тут ми можемо виокремити кілька факторів, які впливають на те, чому школи програмування не дають той результат, на який ви очікуєте.
В програмуванні не вийде просто завчити всю теорію, щоб потім, вже в процесі роботи, виробляти чудеса інтерактивності на кожному сайті, щоб кожен користувач був у захваті від цього сайту. Це якщо ми говоримо про фронтенд-розробку, звісно. В програмуванні існує багато напрямків, просто за фронтенд прийнято вважати, що це найлегший вхід в ІТ.
Так от, просто завчити теорію по тому ж JavaScript’у не вдасться. В приватних ІТ-школах вам у більшості випадків розкажуть ту ж саму теорію, нехай навіть і з прикладами та задачками, які ви без проблем відшукаєте самотужки в інтернеті, якщо вмієте гуглити на рівні простого юзера. Виходить, що людина приходить в ІТ-школу в надії отримати якесь надцінне знання, яке вона тут же застосує на першій співбесіді, і – о чудо! – отримає такий довгоочікуваний старт в ІТ. Ну і в подальшій роботі, звісно.
На жаль, так не вийде. Щоб добре розбиратися в тонкощах кожної мови програмування, потрібно пізнати не лише теорію, а й зрозуміти ті глибинні принципи, які лежать в основі конкретної мови прогр-ня. Але коли новачок починає заглиблюватися в ці хащі, то одразу розуміє, що помізкувати тут дійсно є над чим, і тому зростає ризик того, що в якийсь момент він відступить. Мовляв, не моє, не дано.
Тому за два місяці на курсах ви лише «розженетеся», тільки почнете пізнавати ази та можливості конкретної мови прог-ня… як курси завершаться. І ще добре, якщо вам в якості ментора трапиться людина, яка реально знає цю справу і хоче чомусь навчити. З таким ментором інтерес до програмування не лише не згасне, а може розгорітися з новою силою. Але щастить так далеко не всім.
Ще одна причина, чому більшість ІТ-шкіл не дадуть вам того, що на що ви розраховуєте, до банальності проста. І лежить вона у фінансовій площині. Давайте поміркуємо, чи можливо виставити невисоку ціну за свої курси, але водночас найняти на роботу крутих програмістів, які багато років у цій сфері, працювали над багатьма проєктами та можуть поділитися з новачками великою кількістю цінної інформації? Навряд чи, чи не так?
От і мають ІТ-школи дилему – або встановлювати дуже високі ціни на навчання, розуміючи при цьому, що кількість клієнтів буде невелика, або ж встановити невисоку ціну, але якість курсів суттєво знизиться, бо доведеться найняти не найкрутіших у своїй сфері фахівців.
Це нагальне і болюче питання для людей, які дійсно хочуть вивчити програмування, тому розглянемо його детальніше.
Якщо ви дійсно прагнете потрапити на роботу в ІТ, перед тим нормально підівчивши одну з мов програмування, краще не економте на ціні курсу. Але перш ніж записатися на курси, поцікавтеся цією ІТ-школою в людей, які реально в ній навчалися. Їх буде нескладно відшукати на просторах соцмереж. Дізнайтеся, хто ці люди, які будуть вашими потенційними викладачами, поцікавтеся, чим вони займалися в ІТ до того, як прийшли навчати. Вам важливо потрапити до хорошого ментора, який терпляче і послідовно, а також доступними словами пояснить вам ті чи інші моменти. А з ментором, який здатен не лише навчати, а й надихати, справді можна просунутися дуже далеко і не втратити при цьому запалу та мотивації.
Якщо ж ви реально бажаєте зекономити на ІТ-курсах, відповідь тут одна – самоосвіта. Навчіться гуглити на рівні профі, тому що кожен крутий програміст, як би це банально не звучало, повинен вміти гуглити. В Google ви знайдете відповіді на всі питання, пов’язані з програмуванням. Тому що з усіма тими проблемами, з якими ви зіткнетеся в процесі навчання, вже хтось стикався до вас, і не один раз.
Також вам стане у нагоді друг-айтішник, або ж айтішник, якого ви знайдете на тих же просторах інтернету і який погодиться стати вашим ментором. Завжди можна домовитися з людиною, з якою вдалося подружитися, чи не так? Можна запропонувати щось взамін, а, можливо, цього не доведеться робити. Програмісти – досить відкриті люди, і в більшості випадків охоче допоможуть новачку, тому що добре знають, що колись теж були такими самими «зеленими» новачками в програмуванні.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?