Що таке «вік успіху»? Коли він закінчується і настає пора здатися й вирішити, що з вашою мрією покінчено? Відповідь проста – ніколи. Домогтися бажаного можна в будь-якому віці, стверджують експерти.
Консультанти з працевлаштування у своїй роботі часто стикаюся з тим, що клієнти у віці від 35 років бояться змін, бояться шукати себе. Вони вважають, що запізнилися і вже не зможуть спробувати щось нове. Їм ніяково перед іншими, страшно ризикувати нажитим благополуччям. Особливо від невпевненості в собі страждають жінки. Адже якщо вірити громадській думці, з віком вони втрачають свою соціальну і фізичну цінність.
Крім того, на нас тиснуть очікування: ми все буквально одержимі ранніми досягненнями. Ми пишаємося високими балами на іспитах, радіємо, коли хтось займає місце в престижних університетах, очолює популярні списки 20-30-річних. Однак такі успіхи в юному віці швидше виняток, ніж норма.
Ми розвиваємося й дорослішаємо по-різному. Не один раз переживаємо періоди підйому і спаду. Наші таланти проявляються не тільки в молодості і не тільки так, як очікують інші. Те, що ваша кар'єра не відбулася до 35 років, не означає, що з нею покінчено, заспокоюють експерти. Багато успішний жінок знайшли своє покликання тільки ближче до 40-а і стали живим доказом того, що успіх не має ніякого відношення до віку.
Наприклад, Тоні Моррісон написала перший роман в 39 років, отримала Пулітцерівську премію в 56 років, а Нобелівську – в 62 роки. Віра Вонг, найвідоміша дизайнер в світі весільної моди, змінила професію в 41 років. Марта Стюарт створила мільйонну медіакомпанії у віці 56 років. Джулія Чайлд, одна з найвідоміших телевізійних шеф-кухарів Америки, навчилася готувати, коли їй виповнилося 36 років. Діана Грін у віці 44 років заснувала компанію – розробник програмного забезпечення, а у віці 60 років компанія Google поставила її на чолі Google Cloud.
Жінок, які «розцвіли» в зрілому віці, можна знайти всюди. Чому ж ми схильні називати такі історії винятком з правил, а зрілим жінкам відмовляємо в успіху? «Ейджизм», дискримінація за віком, не тільки тисне морально, а й заважає влаштуватися на роботу після 40. Поклоніння «молодим і успішним» шкодить і молоді. Очікування суспільства лягають непотрібним емоційним тягарем на сім'ї й стимулюють тривожність і депресії серед підлітків. Здається – якщо ви не стали знаменитістю, не відкрили бізнес до 20 років, ви програли.
На основі результатів дослідження, в якому взяли участь 50 000 чоловік, вчені Лаура Герміна і Джошуа Хартшорн прийшли до висновку, що швидкість обробки інформації досягає піку в 18-19 років, короткострокова пам'ять продовжує поліпшуватися до 25 років, а здатність оцінювати складні моделі, включаючи емоційні стани інших людей, досягає піку набагато пізніше, в 40-50 років.
«Скільки б нам не було років, ми неодмінно набуваємо якісь навички. І щось втрачаємо. Немає віку, коли ми гарні абсолютно у всьому», – уклав Дж. Хартшорн.
На основі концепції професора психології Філіпа Акермана ми можемо говорити про два типи інтелекту - «текучий» (fluid) і «кристалізований» (crystallized). «Текучий» інтелект (здатність міркувати й вирішувати нові проблеми, яка не залежить від досвіду) досягає піку в молодості. А «кристалізований» (здатність використовувати навички, знання і досвід в управлінні проектами, людьми і бізнесом) – в середньому і старшому віці. Значить, наш мозок продовжує розвиватися, навіть коли ми старіємо.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?
Jobs.ua хоче підтримати Кращих Роботодавців і розширити можливості Шукачам роботи у важку хвилину, тому продовжує працювати в галузі працевлаштування та зберігає знижки і можливість безкоштовного розміщення вакансій для роботодавців.