В основі нелюбові роботодавців до працівників, яким за п’ятдесят, лежить багато міфів та стереотипів. Чимало людей вважають, що люди старшого віку менш творчо мислять, а компанії, в яких працює молодь, швидше досягнуть успіху. Та чи насправді це так? В цій статті від порталу з працевлаштування Jobs.ua спробуємо розвінчати найпоширеніші стереотипи про працівників, яким за 50+.
Люди, яким за п’ятдесят, народилися в зовсім інші часи. Проте це не означає, що у всіх людей старшого віку спостерігається суцільний страх перед сучасними технологіями. Проблема радше в багатьох інших моментах – якщо для підлітка наявність дорогого смартфону є великою самоціллю, то для людей, яким за 50+, аж ніяк ні. Але ж дорогий смартфон – це й більше можливостей, чи не так? І при роботі з відео, та й з іншими додатками теж, бо ж молодь не лише для ігор купує собі дорогі смартфони.
Багато роботодавців воліють не брати на роботу людей старшого віку, бо вважають, що вони зловживатимуть лікарняними. Безумовно, старші люди в більшій зоні ризику, якщо говоримо про віруси чи інфекційні захворювання. Але хворіють всі, і серед молоді теж є люди зі зниженим імунітетом чи супутніми хворобами. Беручи молоду людину на роботу, ви теж не знаєте, наскільки часто вона братиме лікарняні, щоб підлікувати здоров’я.
Насправді «тупити з навчанням» може людина будь-якого віку. Це залежить більше від вміння організовувати себе, від дисципліни і графіку навчання. Якщо маємо умовно двох кандидатів, молодого і старшого віку, з навчанням краще впорається той, хто має більше мотивації, краще володіє собою і своїм часом.
Комунікація в колективі більше залежить від типу особистості, характеру та комунікаційних навичок. Інша річ, коли молоді співробітники закриваються від старшого колеги, не бажають з ним спілкуватися, уникають його. Ось так і беруться хибні уявлення та найпоширеніші стереотипи про працівників, яким за п’ятдесят.
Звичайно, в старшому віці вже не так багато енергії та бадьорості. Але працівники старшого віку можуть частково нівелювати це завдяки досвіду і життєвого багажу знань, якого в молодих людей ще немає. Безумовно, кар’єру в такому віці будувати складніше, ніж коли тобі вісімнадцять чи двадцять років. Але на мотивацію до роботи впливає не лише бажання будувати успішну кар’єру, а й наявність комфортних умов праці і гідна зарплата. Особливо якщо говоримо в контексті наших реалій.
Будемо відвертими, з цим пунктом можна частково погодитися. Сучасна молодь через тридцять-сорок років теж буде більше тяжіти в бік консервативності, бо це відчуття все-таки більше проявляється в зрілому віці. По суті, консервативність – це прагнення до певної стабільності та усталених норм, але про яку стабільність та усталені норми можна говорити в наш час, коли все настільки стрімко змінюється, що якщо хочете лишатися на одному місці, треба бігти, а не йти.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?