Початок вступної кампанії… Перед багатьма випускниками постав вибір – навчатися в рідному місті чи їхати в один з обласних центрів, чи пробувати поступати в київські вузи? Насправді, кожен з цих варіантів має свої переваги. Які можна виділити переваги навчання в провінційному вузі? Jobs.ua спробували розібратися в цьому питанні.
І це вагома причина, щоб обрати для навчання провінційний виш. Звичайно, і тут є свої нюанси – постійні переїзди між містом проживання і містом навчання, але практика показує, що приїжджати додому кожних два тижні – це оптимальний варіант. А вихідні дні в місті, в якому навчаєшся, можна витратити на відпочинок і підготовку до нового навчального тижня.
Що стосується цін. Давайте для прикладу порівняємо вартість навчання в 2020 році на окремо взятих спеціальностях, приміром, в Тернопільському педагогічному університеті імені Володимира Гранюка і Кременецькій гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка (другий вуз розташовується в невеликому районному центрі на відстані 70 км від Тернополя).
Виберемо навмання кілька спеціальностей в першому і другому вузі, і порівняємо їх:
Бакалавр:
Магістр:
Як бачимо, ціни дещо відрізняються, особливо при здобутті освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр». А ціни на навчання в київських вузах чи найбільших містах України будуть значно більшими. Звичайно, вартість навчання у відомому вузі себе виправдовує, але пристойну якість освіти можна отримати в провінційному вузі, бо хто хоче навчитися, той навчиться всюди.
Знову ж таки, питання фінансів виходить на перший план. Плата за проживання в гуртожитку чи на квартирі в провінційних містечках – це невеликі суми в порівнянні з платою за житло в обласних центрах чи столиці. А заощаджені таким чином гроші можна витратити з більшою користю для себе – побувати влітку в інших країнах (і сподіваємося, що наступного року всі ми зможемо зробити це без проблем), пройти дорогі навчальні курси, які вартуватимуть того (приміром, курси з програмування), чи найняти професійного репетитора з англійської.
І це дійсно так. В маленькому місті значно легше зосередитися на навчанні, ніж в обласних чи столичних вузах. Спокус менше. Звичайно, бджола всюди знайде мед, але в невеликому містечку і справді відволікаючих факторів на порядок менше. Але це не означає, що навчання в провінційному вузі буде скучним та одноманітним. Звичайно, ні! Якщо брати за приклад вже згадану вище Кременецьку гуманітарно-педагогічну академію, в цьому вузі функціонує експериментальний студентський театр «Пілігрим», спортивні гуртки і мистецькі колективи (симфонічний оркестр – так, справжній симфонічний оркестр у провінційному вузі! – капела бандуристів і танцювальний гурток).
На світлині – старовинний архітектурний ансамбль колишнього єзуїтського колегіуму в місті Кременець (Тернопільська обл.), згодом – Волинського ліцею, в якому викладали видатні люди свого часу – батько Юліуша Словацького Евзебіуш Словацький і брат Адама Міцкевича – Олександр Міцкевич.
Нині в старовинній будівлі і справжній прикрасі міста розташовується один з корпусів КОГПА – Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, в якій, окрім ОКР "бакалавр", можна здобути ОКР «Магістр» і навіть поступити на навчання в аспірантуру чи докторантуру.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?