Війна принесла в наше життя багато фізичного та психологічного дискомфорту. Перші місяці від початку повномасштабного вторгнення взагалі загальмували не тільки робочі процеси, але й життя кожного українця. Всі ми об’єднані спільною метою перемоги й очікуємо того часу, коли війна закінчиться і ми зможемо повноцінно жити своє життя. Однак саме така установка породжує думку, що справжнє життя почнеться одразу після війни, що своєю чергою призводить до появи синдрому відкладеного життя. Сьогодні пропонуємо вам розглянути, що таке синдром відкладеного життя і визначити, чи немає його саме у вас? 

Що таке “синдром відкладеного життя”

Синдром відкладеного життя не являється хворобою чи розладом, а більше психологічне явище, що виникає найчастіше у людей віком 20-40 років і супроводжується внутрішнім відчуттям, що справжнє життя, сповнене очікуваних подій, розпочнеться після певної знакової події в майбутньому, але не зараз. Людина відчуває наче її життя стало на паузу в очікуванні чогось важливого. З початком війни це відчуття спостерігається у багатьох українців. Багато хто припинив дозволяти собі святкування важливих подій свого життя, а у деяких це досягло певного абсурду в забороні навіть незначних радощів життя.

Психологи найчастіше спостерігають проявлення синдрому відкладеного життя у внутрішньо переміщених осіб, а також в тих людей, які тимчасово виїхали за кордон, щоб перечекати війну. Такі люди не дозволяють собі жити сьогоднішнім днем: не шукають роботу, не знайомляться з новими людьми, не інтегруються в новому соціумі, не купують собі нічого нового, не мають задоволення від нових речей, ще й відчувають докори сумління за відпочинок, нові речі тощо. І проблема зовсім не в тому, що вони не можуть дозволити собі цього, а просто забороняють, чекаючи слушного часу. І людина й справді думає, що колись у її житті настане ідеальний момент, щоб почати жити так, як їй того хочеться. Варто лише потерпіти та дочекатися цього. Однак подібна тактика та погляд лише відбирають цінний час і не призводять до жодних позитивних результатів, а навпаки нагнітає, кидає в прірву нескінченної депресії та робить людей не щасливими.

Ознаки та симптоми відкладеного життя

Головна ознака того, що у вас з’явився синдром відкладеного життя - це відмова та відкладання будь-яких власних планів, бажань на невизначений термін. Саме якщо у людини є бажання та можливість щось зробити, але вона відмовляє собі наразі в маленьких радощах — це і є синдром відкладеного життя. Проте існують і додаткові дзвіночки, що сигналізують про зародження цього феномену саме у вас. Розгляньмо деякі з них.

• Вам здається, що певні події та ситуації розв'яжуть проблему всього життя.
• Ви живете думками про щасливе безтурботне майбутнє.
• Ви знаходитесь в очікуванні слушних моментів життя.
• Забороняєте собі насолоджуватись приємними моментами, подарунками, подіями.
• Відкладаєте святкування значних подій свого життя, очікуючи зручних та слушних моментів.
• Часто відчуваєте себе спостерігачем власного життя.

До речі, психологи виділяють навіть причини, чому синдром відкладеного життя може з’являтися у певних людей. Люди з низькою самооцінкою та невпевненістю в собі. Низька самооцінка формується у дитинстві та підлітковому віці, проте у деяких людей надовго формується глибинне переконання, що вони нічого не варті, або їм потрібне чудо або певна знакова подія, щоб нарешті здійснилась мрія чи випала слушна нагода для успіху. У таких людей й справді можуть бути власні бажання та плани, але вони панічно бояться їх втілювати в життя. Може виникати й непохитне твердження, ніби людина й не заслуговує на успіх, почуття провини під час війни. Також мати синдром відкладеного життя схильні й тривожні люди, а також перфекціоністи, що складно переносять невизначеність завтрашнього дня. Вона не знає і не впевнена, як планувати власне життя та кар’єру, їй моторошно планувати сім’ю чи народження дитини, коли в країні хаос чи війна. Також люди з тунельним мисленням, що часто зациклюються на одній ідеї, можуть бути схильні мати синдром відкладеного життя. Людина починає вважати, що війна та хаос в країні стоїть між нею та щасливим життям.

Як боротися з синдромом відкладеного життя

Якщо ви помітили за собою, що стали заручником синдрому відкладеного життя та відчуваєте ти ж самі емоції, що сигналізують це, негайно зверніться до спеціаліста про допомогу. А також починайте допомагати собі щоденно позбавитись цього феномену у своєму житті, адже він заважає щасливому життю тут і зараз.

Визначить для себе, що маєте таку проблему. Куди простіше та легше діяти, визначившись та прийнявши проблему. Якщо ви змогли усвідомити та прийняти проблему, тоді втручання фахівця не обов’язкове, він може просто іноді бути наглядачем вашого стану чи помічником.

Ставте для себе маленькі цілі та досягайте їх. Досить важко за один день змінити мислення та виконати все, що спланували. Приділяйте своїм планам хоча б кілька годин на тиждень, з часом це перетвориться на корисну звичку, а відкладати на потім уже не вийде. До того ж виконання маленьких цілей дасть впевненість у тому, що ви здатні впоратися із завданнями більшої складності. Обов’язково ставте реалістичні цілі перед собою, щоб мати позитивні результати.

Створіть детальний план своєї реабілітації. Виконуючи перший пункт, ви час від часу будете зупиняти себе, перепитуючи себе нащо те все. Тому має бути продуманий чіткий план для різних варіантів розвитку подій. Що б не сталося, наявність плану не зіб’є вас з колії.

Організовуйте власні дії. Почніть зі свого побуту, режиму дня і допоможіть у цьому іншим. Додайте відповідальність за певні домашні справи, такі як от: полив квітів, допомога сусідам тощо.

Будьте активними та стійкими до труднощів та власної невпевненості. Активність у нинішніх умовах може бути різною, але, перш за все, вона має приносити задоволення. Важливо знайти те, що дійсно подобається робити: вести сторінку в соціальних мережах, готувати, волонтерити тощо. Якщо вас спіткають труднощі, не опускати руки, а пробувати ще, шукати нові шляхи розв'язання проблем.

Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні, а також що у вас вийшло. Відзначайте  також і власний прогрес, навіть якщо він незначний.

Говоріть з тими, хто вас підтримує у цій ситуації. Це досить потужний стимул для вашого подальшого розвитку та результату. Найчастіше це близькі люди, рідні, друзі.

Задовольняйте свої звичайні повсякденні потреби. За можливості, регулярно харчуйтеся, пийте достатньо води та висипайтеся. Навіть такі незначні ваші потреби йдуть від відчуттів та бажань. Тож не нехтуйте ними.