За останні п’ять років стрімко зросла популярність тату, особливо у дівчат та жінок. Зауважте, скільки татуювань з’явилося за цей час у ваших знайомих дівчат та жінок, особливо флористичних узорів, не кажучи про інші види малюнків. Квіти в поєднанні з листям, та у найвигадливіших композиціях – либонь, найпопулярніше тату на сьогодні. І якщо ви хороший майстер тату, без роботи ви не залишитесь. Принаймні, не у великому місті, де клієнтів вистачатиме навіть в непрості часи. Але науковці з Технологічного інституту Джорджії в Атланті створили замінник традиційній роботі майстра тату. Довідаємося разом із Jobs.ua, чи не загрожує це втратою роботи вашому другу-татуювальнику. Чи подрузі.
Якщо коротко, вчені цього інституту додумалися до унікального методу нанесення татуювань. Він полягає у використанні спеціальних пластирів, покритих крихітними голками, які не перевищують своїми розмірами піщинку. Спочатку цей винахід переслідував медичну ціль, тобто пластир мав використовуватися для маскування шрамів або в якості заміни лікарняних браслетів. Приміром, в такому пластирі можна зберігати інформацію про захворювання, групу крові пацієнта та інші медичні дані. Але потім стало зрозуміло, що пластир можна використовувати для нанесення татуювань та прикріплення своєрідного чіпа до тіла тварини з інформацією для ветеринарів та працівників тваринницьких ферм.
Ви здивуєтеся, як влаштований цей пластир, якого достатньо просто наклеїти, щоб отримати татуювання. Мікроголки із закладеним в них чорнилом розчиняються під шкірою, не викликаючи кровотеч чи інших неприємних наслідків. Кілька хвилин – і тату готове. Ось і вся процедура.
Як вам така назва – тату-пластир, нічогенька? Окрім можливості використання різних чорнил, можна застосовувати навіть невидиме чорнило, щоб показати своє тату під ультрафіолетом тільки тоді, коли ви самі цього захочете. І показати, кому захочете. Дивовижно, чи не так? Уявіть тату, яке світиться-сяє під ультрафіолетовим світлом – хіба це не прекрасно? Якщо запустити креативну рекламну кампанію, не лише в Сполучених Штатах відшукається чимало людей, які захочуть собі тату, яке сяє під ультрафіолетом.
Дослідники не заперечують, щоб їхній винахід став масовим продуктом, щоб випускався різних форм та розмірів, містив цікаві малюнки і навіть був розроблений за індивідуальним дизайном. А тепер – про ціну, бо якщо ви дочитали до цього місця, питання вартості такого тату-пластиря вас, мабуть, зацікавило хоча б теоретично. І ціна його копійчана, адже за попередніми підрахунками невеликий пластир розміром в кілька квадратних сантиметрів коштуватиме менше ніж один долар.
Звичайно, роботи це майстрів тату не позбавить, але ті люди, які хочуть уникнути болючої процедури і чималих цін на тату, зможуть обрати альтернативу. А прихильники традиційного способу нанесення татуювання завжди будуть. Хтось так звик, хтось просто любить сам процес та всю цю атмосферу, що супроводжує відвідування тату-салону, і дорожча ціна його не бентежитиме. Та й взагалі поки що незрозуміло, наскільки цей винахід приживеться серед любителів набити «свіженьке» тату.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?