Повертаючись на робочі місця з дня початку повномасштабної війни, будьте готові не тільки до довгоочікуваних зустрічей з колегами, але й до довгих обговорень та розмов, подекуди провокативних і непростих. Здавалося б, всі ми українці, йдемо зрозумілим вже визначеним шляхом, але все одно існують теми, які для кожного залишають особистими і не потребують насильницького нав’язування. Сьогодні в статті розглядаємо теми табу для дискусії в офісі в наш непростий час.
Перш за все хотілось нагадати, як важливо дотримуватись в наш час етикету в спілкуванні з колегами:
Під час такого непростого часу, як війна, будь-яка тема дискусії в колективі може трансформуватися або перейти в недоброзичливу, песимістично настроєну, викликати суперечливість. Саме тому краще одразу окреслити для себе ряд тем, які краще обходити стороною при розмовах в офісі або бути пильними, обговорюючи їх.
Безперечно, що інформаційний вік потребує пильного фактчекінгу. З початку війни всі українці й справді живуть життя, не випускаючи смартфону з рук, щоб бути в курсі подій, знати, що з рідними та близькими все добре, моніторити початок й кінець тривог в місті. Більшість за цей час вибрала для себе найбільш трастові канали і відсіяла фейки. Не намагайтесь довести та наполягати, що ресурси й канали, що читаєте ви найбільш трастові та правдиві. Проте це не значить, що в розмові ви не можете ділитися з колегами, що ви читаєте, дивитесь про що дізнались. Діліться, обговорюйте, але не будьте категоричними та надто наполегливими на своїй єдиній “правильній думці”.
Під час критичної ситуації досить важко приймати рішення. Переїзд - діло особисте, евакуація - справа обов’язкова. Якщо вашому життю загрожує небезпека, то які можуть розмови чи обдумування. Переїзд вимагає не тільки емоційного пориву, а й зваження багатьох “за” й “проти”, фінансового положення, психологічного комфорту.
Так само, не слід завіряти й клястися, що ситуація в місті безпечніша будь-де, мотивуючи це складністю переїзду, пошуку житла та іншим. Ми не знаємо обставини життя людини і її психічний стан, і точно не можемо сказати, де наразі безпечніше в країні. Ні в якому разі не давіть та не грайтесь чужим почуттям страху, невпевненості, патріотичності.
Ваша налаштованість та дух допомагати під час війни може стати потужним поштовхом діяти для одних, натхненням та прикладом для інших, причиною задуматись про власний ресурс для допомоги для інших. Проте давайте не будемо забувати, що у всіх сімей власний рівень матеріального благополуччя свій. Скільки, коли і кому допомогти - справа особиста, повинна сходити в першу всього з власного бажання. Як кажуть мудрі, хочеш допомогти близьким - не заважай. Іноді достатньо просто допомогти собі: бути в ресурсі, зібраним, пильним й уважним. Ні в якому разі не робіть нападки на колег, з’ясовуючи, скільки й як часто колега донатив чи що конкретно зробив.
Повсякденне життя складається не тільки з печалей, суму, а ще й з радощів, інколи маленьких життєвих, що підбадьорюють і дають бажання рухатись далі. Пам’ятайте про це, коли виникне бажання засудити когось щодо радісних емоцій, які ми можемо дозволити собі досить рідко в цей нелегкий час. Проте це не значить, що не треба підбирати місце і час для цього. Поважайте людей й адекватно оцінюйте обставини тут і зараз. Якщо ви не можете змиритися з тим, що хтось живе начебто в країні немає війни, то завершіть спілкування з такими людьми. Якщо ви раптом з тих людей, хто здатен на позитивні емоції, то намагайтесь стримати свою надмірну емоційність і не набридати цим своїм колегам на роботі.
З початку війни спостерігається позитивна тенденція серед російськомовних українців, що почали переходити на рідну. Проте не всі можуть так просто й легко зробити це. Давайте пам’ятати про те, що мова напряму пов’язана з мозком та реакціями в ньому. До того ж люди повинні пристосувати себе до звички розмовляти українською, щоб це ввійшло в звичайну повсякденність. Давайте намагатися бути толерантними до своїх, не вдаватися до булінгу, а виховувати любов до рідного через терпіння та порозуміння.
Старайтесь обминати теми табу колективних дискусій, щоб не псувати колегам і собі настрій й поважати особистий простір кожного в цей непростий час.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».