Прокрастинація – найлютіший ворог зайнятої людини. Це вона винна в повільному виконанні роботи, навіть дуже важливої. І це прокрастинація призводить до того, що замість вирішення основних завдань, ми сидимо в соцмережах або розглядаємо картинки в інтернеті. Знайомий стан, чи не так? Виявляється, йому є наукове пояснення, і навіть розроблено заходи боротьби з ним. Вірніше, підібрані кілька правил, які допомагають не відволікатися в робочий час на сторонні завдання. Готові? Тоді кидаємося у бій... з прокрастинацією.
Прокрастинація – це поняття з психології. Ним позначають постійне відкладання важливих справ на потім. Це можуть бути як робочі завдання, так і похід до стоматолога, поїздка в гіпермаркет або приготування складної страви.
Відволікатися можна на що завгодно і в будь-який період часу – від декількох хвилин до тижнів, залежно від глобальності справи, яку потрібно вирішити.
Чому воно так часто зустрічається в повсякденному житті? Вчені прийшли до висновку, що це явище в наш час викликане здебільшого доступністю великої кількості цікавинок: соцмереж, мобільних програм, різноманітної інформації.
Саме так це явище сприймає наш мозок. Адже це він дає команду відволікатися від важливих справ. Різні його ділянки контролюють емоції людини і когнітивну діяльність. А за роботу центру задоволень відповідає давніша система – лімбічна. Планування і увагу, так само, як і когнітивну діяльність, контролює префронтальна кора головного мозку. І коли людині доводиться зіткнутися з рішенням складного або неприємного завдання, лімбічна система виражає протест, вимагаючи приємних емоцій.
Цікаво! Якщо в «суперечці» гору бере префронтальна кора, то ми виконуємо ті самі складні завдання, навіть «через не хочу». А коли «перемагає» лімбічна система, – привіт, прокрастинаціє! Замість вирішення важливих питань, ми дивимося картинки з котиками або гортаємо стрічку в соцмережах.
Доволі просте і цікаве пояснення цьому стану дав блогер і за сумісництвом прокрастинатор зі стажем – Тім Урбан. На одній конференції він запропонував ідею порівняння мозку двох людей: організованої персони і того, хто вічно відволікається на сторонні справи. Тім змалював це так: в сірій речовині є «штурвал», який визначає, на чому зосереджена увага. Так от, у організованих людей ним управляє серйозний і холоднокровний дорослий. А у мозку прокрастинатора його вічно відволікає маленька мавпочка, якій хочеться розваг. І вона «існує» до тих пір, поки не настає дедлайн. Лише перед годиною Х прокрастинатор нарешті береться за роботу.
Порівняння, звичайно, умовне. Але саме через такий простий приклад, можна визначити, як влаштована робота мозку у тої чи іншої людини по відношенню до неприємних завдань. Чи можна виховати в собі організованість і навчитися «проганяти мавпочку»? Так. Навіть розроблені спеціальні правила, як боротися з прокрастинацією.
Відразу варто відзначити, що прокрастинація, незважаючи на порівняння з мавпочкою, це все-таки сигнал мозку. Тому важливо розібратися, що він хоче нам сказати: дійсно відволікає від неприємних завдань чи просто втомився і тому веде увагу вбік? Якщо другий варіант, тоді найбільш ефективним методом усунення прокрастинації буде відпочинок. Дайте мозку перезавантажитися, і в бій – вирішувати завдання і вершити справи.
А ось якщо прокрастинація дійсно є, тоді слід зайнятися вихованням власної організованості. Існують 12 універсальних порад і правил, які в цьому допоможуть:
Втім, не варто засмучуватися, якщо відразу не вдалося «прогнати мавпочку». Іноді навіть час, проведений у прокрастинації, можна використовувати з вигодою. Наприклад, відволікаючись від основної задачі, можна виконати якусь іншу справу, менш значущу (наприклад, розсортирувати нарешті свою пошту). Так ви і прокрастинуєте, і виконаєте дрібне завдання, на яке зазвичай немає часу або воно забувається в повсякденних клопотах.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?