Чи траплялось ловити себе на думці, що ви занадто виснажуєте себе зайвою роботою, яку на вас часто вішають ваші колеги чи керівники. Інколи відмовити досить важко, особливо якщо до цього ви постійно надавали свою допомогу, підтримку шляхом власного часу та зусиль. Проте якщо ваша допомога та додаткова робота ніяк не окупаються, то і немає сенсу в стараннях. І все ж таки трапляються такі ситуації, коли робітники стають жертвами вмовлянь керівника чи то колег. В такому випадку слід навчитися грамотно відмовляти, щоб захистити власні інтереси.
Відмовляти для багатьох людей дуже складно, і не важливо — чи це близька людина, чи колега з роботи. Найчастіше погодитись на пропозицію нас підштовхують наші страхи: зруйнувати стосунки в команді, уславитися егоїстом або образити людину відмовою. Навіть повністю зайняті власними справами та важливими завданнями, ми витрачаємо власний час на чужі прохання, небажані запрошення або безглузді завдання.
Дитячі травми та впливи можуть відбиватися на вашій поведінці та вмінні відмовляти. Якщо з дитинства вам нав’язували важливість ділитися всім та допомагати іншим навіть шляхом власних інтересів. Отже, однією з причин є саме бажання здаватися милим, догодити колегам. Проте ви не враховуєте й те, що надмірна милість також подекуди дратує. Завжди догоджати всім просто неможливо, до того ж саме така ваша поведінка залишає у співробітників враження вашої безвідмовності, на яку вони будуть постійно сподіватися.
Ще одна причина, чому вам складно відмовляти - бажання уникати конфліктів. Хоча навіть це не показник того, що відносини з вашими колегами по роботі будуть ідеальними та дружніми. До того ж постійно уникати конфліктів ще нікому не вдавалось. Куди важливіше навчитися правильно з них виходити.
Ще однією причиною можуть стати дві крайності однієї проблеми: занижена чи завищена самооцінка. Занижена самооцінка може підштовхувати вас брати більше завдань, щоб вдосконалити власні здібності. А занадто завищена самооцінка підштовхує на роздуми про те, що ніхто краще за вас не виконає це завдання.
Зосередженість на роботі в житті дає змогу деяким людям думати, що таким чином можна завантажити свій власний вільний час і досягти певних висот. Проте, на жаль, той, хто працює найбільше, найчастіше не збирає всіх лаврів та визнання.
Отже, як навчитися відмовлятися від додаткової роботи хоч би перед керівником чи то іншими членами команди.
Просто навчитися казати “ні”. Просте переступіть один раз через власні незручності й скажіть це. Постійна згода руйнує вашу репутацію, віднімає дорогоцінний час. Якщо вам незручно казати холодне “ні”, обзаведіться більш приємною фразою, як от: “Вибачте, на жаль, вимушений відмовити”.
Ілюзорна згода також дозволить вам зберегти власну недоторканість. Таким чином відмова буде замаскована під згоду. Наприклад, ви можете використати таку фразу: “Із задоволенням вам допоможу, але через надмірну поточну зайнятість зможу це зробити тільки з наступного тижня”.
Візьміть час для обмірковування. Не кожна людина може вчасно зважити всі «за» і «проти» щодо прийняття рішення відповідно запрошення співпраці. Тому поставте власний бар’єр фразою: «Мені б зовсім не хотілось вас підвести. Тому, перш ніж прийняти остаточне рішення, мені треба ще раз переглянути свої плани». Таким чином ви на невизначений термін відсунете прийняття рішення щодо допомоги.
Надайте опоненту ілюзію вибору. Наприклад, запропонуйте начальнику самому визначити пріоритети. Якщо керівник наполегливо радить вам взятися за нагальне завдання, запропонуйте йому вибір. Спочатку нагадайте, що перед вами наразі стоять поточні завдання (перерахуйте їх). а потім запропонуйте особу, яка може так само впоратись із завданням, але ви точно знаєте, що його навантаженість менше за вашу. Скажіть, що впевнені, що він/вона краще за вас впораються над завданням.
Ще один спосіб піти від відповідальності - аргументація. Фраза «Ні, тому що я зайнятий» звучить непереконливо, а пояснення будуть звучати недоречно та непереконливо. Їх рідко хто слухає. Коротко зауважте, що дуже хотіли б допомогти, але зараз зайняті конкретними проектами й назвіть їх.
Ще один дієвий спосіб - обговорити з керівником заохочення чи ваш особистий матеріальний інтерес. Кожне додаткове завдання повинно оплачуватись чи винагороджуватись додатково. Навантажуючи вас додатковими завданнями, з якими ви, однак успішно справляєтеся, керівництво може навіть не замислюватися над тим, що ви робите це шляхом особистого часу, здоров’я і нервів. Зверніть увагу на цей факт й обговоріть ситуацію та умови, на яких вам буде зручно продовжувати роботу. Того, хто цінує себе, цінують і інші. Наслідком розмови, може бути взаємовигідний компроміс: начальник не втратить грамотного співробітника, а співробітник отримає якісь переваги за понаднормову роботу, наприклад прибавку до зарплати, відгули, вільний графік тощо.
Сказано вище може створити невірне враження, що від додаткової роботи завжди слід відмовлятися. Все звісно повинно бути відповідно ситуації, тому розглядайте кожну ситуацію окремо. Розгляньте завдання, яке вам пропонують. Часом зовсім невелике завдання може в перспективі вплинути досить позитивно на вашу кар’єру. Цікавий і перспективний та корисний проект, який може дати поштовх вашому розвитку. Тож якщо компанія зараз не в змозі оплатити додаткову роботу, в майбутньому подібний досвід може стати в нагоді.
Не радимо відмовлятися від додаткової роботи, про яку вас просять, коли ви для команди - єдине сподівання. Так трапляється, що ви стаєте єдиною надією для команди, щоб вкластися в дедлайни. Якщо ви вільні й готові допомагати, то не час ставати в позу і відмовляти, підіть на зустріч команді.
Якщо до вас звертаються рідко й прохання прийшло саме від керівника чи директора, то у вас є змога виділитись й врятувати критичну ситуацію. Можете одразу обговорити з керівництвом й заохочення щодо успішних результатів вашої допомоги.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?