Звичайно, співробітників, яких «не можна замінити», нібито, не існує. Але, цілком можливо стати таким фахівцем, який, при любих обставинах, буде в пріоритеті у будь-якого керівництва. Значить, й «бонуси» за свою певну унікальність, також отримає.
Jobs.ua, впевнений, що навіть, не маючи над професійних знань, заробити таку непогану репутацію цілком можливо.
Наприклад, у колективах та серед керівників, завжди цінують тих, хто не боїться нести відповідальність та знає, коли саме час для ризикових дій. Відповідальні та здатні нести тягар загальної відповідальності – саме цих працівників швидше підвищують на посадах та йдуть їм на зустріч у питаннях оплати труда.
Кришталево чесних людей, а такі ще зустрічаються, також цінують там, де відповідальність надто висока й має такі ж самі ставки. Репутація чесного робітника – найкращий пропуск до стабільного розвитку в обраній компанії.
Не менш популярні й ті співробітники, хто постійно навчається чомусь новому та вміло використовує це на практиці. Розумні експериментатори завжди у фаворі в керівництва та їм, інколи, пробачають навіть суттєві провали.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?