Одне з універсальних правил життя можна сформулювати так: навчіться відмовляти. Мається на увазі відмовляти настирливим людям в їхніх проханнях, або ж колегам, якщо ми говоримо про робочі відносини. Зауважте, ми не говоримо про ситуації, коли вас просить про щось колега, який не схильний зловживати чужим часом. Але є категорія людей, які страх як полюбляють користуватися чужою працею, їх і маємо на увазі. Портал з працевлаштування Jobs.ua має для вас чіткі рекомендації, як відмовляти настирливому колезі так, щоб потім вас не мучило почуття провини.
Якщо вам соромно навіть подумати про таке, щоб відмовити колезі в його проханні, бо ви потім довго мучитиметеся від цього – послухайте, як відмовляють один одному інші люди. В офісі, на вулиці, по телефону – будь-де і в будь-який час. Попрактикуйтеся так декілька тижнів, щоб скласти для себе чітке уявлення, як люди навколо вас відмовляють один одному в проханнях. Оберіть для себе найкращі, на вашу думку, варіанти. І користуйтеся на здоров’я. А почуття провини нехай допоможе прибрати усвідомлення того, що всі люди відмовляють один одному (бодай іноді!), це беззаперечний факт.
Але штука в тому, що хтось відмовляє неввічливо і грубо, а інші відмовляють так, що навіть доволі нахабні люди можуть не образитися на них. Цілком очевидно, що краще обирати другий варіант, коли збираєтеся відмовити настирливому колезі. Для себе ви повинні розуміти, що якщо у вас на конкретний час є свої плани, ви не повинні відмовлятися від них тільки через те, що комусь щось від вас потрібно тут і зараз. Відмовляючи ввічливо і тактовно, запропонуйте інший варіант. Якщо колезі це не до вподоби, що ж – це його проблеми, не ваші. Зрозумійте одне – ви пішли назустріч людині, вислухали її, приділили час, а їй ще щось не подобається. Невже за це потрібно відчувати провину? Очевидно, що ні.
Якщо вас напружує вимовляння частки «Ні», сформулюйте свою відмову в інший спосіб. А відмовляючи, будьте впевнені у своїх словах. Бо якщо ваш колега – професійний маніпулятор, він з легкістю «проб’є» ваш захист. І ви будете змушені вкотре приставати на невигідну вам пропозицію. Невже краще докоряти собі тим, що все не навчитеся відмовляти? Знову ж таки, відповідь цілком очевидна і не потребує додаткових пояснень.
Можливо, вам складно відмовляти через те, що ви думаєте ось про що: мовляв, не хочу відмовляти іншим людям, бо як так можна – відмовляти колезі в його проханні? В такому разі змістіть акценти, і ви одразу побачите результат. Замість «Вибач, але я мушу відмовити тобі» скажіть щось на кшталт: «Співчуваю твоїй проблемі, але ніяк не можу допомогти, тому що не був/була у такій ситуації». Звичайно, ці слова приблизні, бо ви краще знаєте, за допомогою яких формулювань звик діставати вас набридливий колега. Тому підкорегуйте цей шаблон відповідно до його звичних «наїздів».
Ось такі прості та ефективні поради, як відмовляти настирливим колегам без найменшого почуття провини.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?