Починаючи власну справу, часто важко відкинути сумніви: чи вдасться, чи вийде, чи вистачить сил досягти поставлених результатів. А, коли все ще й іде не так як планувалося, то руки самі опускаються і пропадає будь-яке бажання продовжувати діяти.
Попри це, багато великих і успішних людей, чия кар'єра захоплює не менше як сюжети художніх книг, коли починали свою діяльність, терпіли невдачі. Але знаходили в собі сили піднятися і йти далі. Деякі з них тільки після того як поміняли вид діяльності, і не втративши наполегливості та терпіння, досягали успіху. І мали рацію! JOBS.UA підготував для вас три невеликі такі історії про успіх.
Перш ніж заснувати велику шоколадну імперію «Hershley Chocolate», її засновнику Мілтону Херші довелося попрацювати простим складачем текстів в друкарні та ще на інших посадах. Однак, через деякий час Мілтон влаштовувався на шоколадну фабрику, де дізнався про всі тонкощі виробництва цукерок і шоколаду. Після цього він дуже сильно загорівся бажанням створити власну шоколадну компанію, але перший досвід Мілтона був невдалим. Це його абсолютно не злякало, він відправився в Денвер, щоб там ще більше навчитися всім тонкощам виготовлення карамелі й шоколаду. Після чого спробував зайнятися кондитерським бізнесом в Нью-Йорку, на жаль, знову його чекав провал. Бізнес зовсім не приносив прибутку.
Дві невдалі спроби не зломили прагнення Мілтона Херші створити свою кондитерську компанію. Він повернувся до своїх батьків і продовжив проводити експерименти над різними інгредієнтами, намагаючись створити свій неповторний рецепт цукерок. І йому це вдалося! Так на кондитерському ринку з’явився молочний шоколад, який швидко завоював шалену популярність.
Джорджіо Армані, відомий дизайнер, який відмовився від використання хутра, розповів про початок своєї дизайнерської кар'єри в одному з інтерв'ю.
«Я дійсно став дизайнером не відразу. Скажу більше, це сталося випадково. Спочатку навчався медицині. Сам вибрав цю професію. Але через два роки раптом зрозумів: не моє. Навчання в Міланському університеті кинув. Влаштувався на роботу в універмаг La Rinascente. Спочатку мене взяли як людину, яка надягає одяг на манекени у вітринах. Потім швидко підвищили – доручили проводити закупівлі чоловічого одягу», – згадав Армані.
Займаючись закупівлею чоловічого одягу у Армані виникло бажання самому шити костюми для чоловіків, адже бачив наскільки жахливі і незручні речі купували тоді відвідувачі універмагу. Так, спочатку він пішов в учні до Ніно Черруті, після працював ще у кількох модельєрів. Згодом, набравшись досвіду, вирішив відкрити свою справу. Відкрити у Мілані свою компанію Армані допоміг Серджіо Галеотті, і дизайнер зізнається, що без нього він навряд чи б зміг домогтися такого успіху.
Акторська кар'єра Брюса Вілліса почалася, коли працюючи за барною стійкою, він випадково зустрівся з режисером по кастингу, який шукав актора на епізодичну роль бармена. Його образ сподобався режисеру, і роль була запропонована. Брюсу довелося кілька років грати в маловідомих театрах і виконувати епізодичні ролі в телевізійних постановках, перш ніж на нього звернули увагу і запросили зніматися в телесеріалі «Детективне агентство «Місячне сяйво».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?