Проблема професійного вигорання турбує кожного другого українця в наш час. Погодьтеся, це величезна кількість людей, яким важко щодня прокидатися, йти на роботу і ефективно працювати. Парадоксально, але тільки деякі співробітники наважуються повідомити про цю проблему керівництву. Чому так відбувається і як правильно припіднести начальству цю думку? Давайте з’ясуємо, як донести до керівництва, що ви вже не «витягуєте».

Які симптоми синдрому професійного вигорання?

Вигорання підступає непомітно, і якщо не прислухатися до симптомів, які проявляються на кількох рівнях, можна одного дня виявити, що від однієї думки про робочі обов’язки стає тоскно і важко на душі. Симптоми можуть проявлятися:

• на фізичному рівні – втома, навіть після нормального сну, безсоння, головні болі і не тільки, зниження імунітету і зміна харчових звичок;
• на емоційному рівні – людина відчуває дратівливість і знервованість, гнів чи провину, інші негативні емоції.

А це ми ще не згадали психологічні, соціальні та професійні сторони синдрому професійного вигорання. Як бачимо, симптоми насправді серйозні. Ігнорувати їх означає заганяти себе в прірву безсилля і безвиході. Але тоді виникає питання – чи треба йти до керівництва з цією проблемою? І якщо треба, як донести до керівництва думку, що ви не «вивозите»?

Пасивно чекати чи діяти?

Можна відкладати вирішення проблеми, сподіваючись на те, що все минеться. Але затягування з вирішенням проблеми, як і щоденне ігнорування симптомів вигорання, тільки все ускладнить. Чимало людей воліють обрати помилкову стратегію – просто очікувати, що хтось із колег чи керівництва сам помітить, що ви не «вивозите». А якщо не помітить? Або помітить і вдасть, що не помітив? І що тоді робити – чекати й на щось сподіватися? Така пасивна позиція не принесе результатів. Активна позиція, натомість, полягає в тому, щоб взяти ситуацію в свої руки і діяти.

Вирішили? Дійте!

Але спочатку поміркуйте, до кого саме звернутися по допомогу. Ваш безпосередній керівник, ейчар чи хтось із колег? Поговорити з колегою, якому довіряєте, справі не зашкодить, звісно. Але що може ваш колега? Поспівчувати, як максимум – щось порадити. Але проблему це не вирішить.

Не дійте без підготовки

Поміркуйте над причинами, що призвели до вигорання. Якщо бажаєте, складіть список найболючіших тригерів. Можливо, вам доручають сторонні обов’язки, ви стабільно перепрацьовуєте, вас дратують жорсткі дедлайни і так далі. Навіть цькування від інших працівників і токсичний колектив запросто можуть викликати відразу до роботи, а що вже казати про такі причини, як відсутність кар’єрного зростання та фінансових перспектив?

Домовтеся про зустріч

Ідеальний варіант – попередити керівника про важливу розмову і домовитися з ним про зустріч. Не розпочинайте цю розмову на робочому місці чи в коридорі. Оберіть для делікатної розмови відповідне місце. Це може бути кабінет начальника, кімната для нарад чи нейтральне місце – приміром, кав’ярня. Онлайн-зустріч – теж не найкращий варіант, щоб обговорити з начальником делікатну тему. Але якщо інших варіантів немає, спробуйте витягнути максимум користі з онлайн-зустрічі.

Спілкуйтеся ввічливо та без емоцій

Часто працівники розпочинають подібні розмови з того, що подають інформацію натяками, намагаються прикрашати ситуацію і не наважуються сказати про свою проблему прямо. Або навіть вибухають праведним гнівом чи скаржаться, як все дістало. Але ту саму інформацію можна подати в різний спосіб: скаржитися і гніватися, або повідомити про наболіле ввічливо і прямолінійно. Без зайвих емоцій і звинувачень розповісти, що останнім часом відчуваєте втому від робочих обов’язків, і вам не завадить «перевантаження».

Як ваші слова сприйме начальство – звичайно, все залежить від особистості керівника. Трудоголіку, приміром, буде складно зрозуміти, як можна втомитися від роботи. Якщо ваш керівник – трудоголік, добре продумайте стратегію бесіди. Посилатися на втому і втрату інтересу до роботи навряд чи спрацює – на всі ваші слова такий начальник запросто відповідатиме, що він теж перепрацьовує, теж засиджується вечорами і не бачить в цьому проблеми. Навряд чи вам потрібно, що розмова звернула не туди, чи не так?

Не применшуйте свої досягнення

Під час розмови відкладіть в сторону синдром самозванця, нагадайте керівнику про ваші досягнення і користь для компанії. Нагадуємо, що про ефект Даннінга-Крюгера ми писали в цій статті, тому пропонуємо ознайомитися з цією інформацією, щоб краще обдумати, як подати свої досягнення керівництву. Це допоможе успішніше вибудувати стратегію майбутньої бесіди.

«Що ви пропонуєте?»

Будьте готові до цього питання керівника, коли він вислухає вас. Запасіться кількома варіантами, щоб запропонувати можливі рішення, коли почуєте це питання. Пам’ятайте також, що ви прийшли на розмову не для шантажу чи виплеску агресії. Пропонуйте свої варіанти, демонструйте готовність до розв’язання проблем.

«Вибийте» собі тимчасову відпустку

Адекватний керівник без зайвих зволікань погодиться з тим, що виснаженому працівнику не завадить тимчасова відпустка. Бодай на декілька днів, щоб завітати до сімейного лікаря, здати аналізи і побувати на прийомі в потрібних спеціалістів. Та навіть щоб добре виспатися і переробити інші справи, не пов’язані з роботою. Нагадуємо також, як підвищити власну стресостійкість під час війни.

Допомога керівництва

Адекватний керівник допоможе розставити пріоритетність робочих задач, а частину обов’язків розподілить між іншими працівниками, щоб ви могли перевести подих і вирішити низку своїх проблем. Дрібніші обов’язки ви зможете делегувати своїм підлеглим, колезі чи напарнику. Тут немає нічого поганого в тому, що тимчасово частину ваших обов’язків виконає інший працівник. Якщо не підставляти один одному плече для допомоги, хто це зробить за нас? Сьогодні вам допомогли, завтра ви допоможете іншому.

Зважайте на корпоративну культуру компанії

Звичайно, щоб керівництво адекватно реагувало на професійне вигорання працівників, компанія має культивувати здорову робочу атмосферу в колективі. Якщо працівник знає, що він буде почутий начальством, він скоріше звернеться з цим питанням до керівника, аніж працівник компанії, в якій одразу вкажуть на двері та запропонують написати заяву на звільнення, бо на робоче місце претендують інші люди.

Підсумуємо

Майже кожен другий працівник стикався із синдромом професійного вигорання. Але до керівництва звертається тільки невелика кількість працівників. Причин тут декілька, і однією з найважливіших назвемо побоювання працівників, що начальство не прислухається до їхньої проблеми. Якщо у вашій компанії прислухаються до думки підлеглих, і якщо ви відчуваєте, що вигорання не за горами – краще донести цю думку до керівництва, що ви вже не «вивозите». Виявлення проблеми на ранній стадії і її своєчасне усунення допоможе уникнути неприємних наслідків.