І на завершення міні-циклу статей, як можна змінити себе за сто днів – загальні рекомендації і поради від Jobs.ua, як грамотно підійти до цієї нескладної програми тренувань. Нескладної – але напрочуд ефективної, якщо приділяти їй увагу щодня (перші дві частини – тут і тут).
І спершу – про харчування. Без збалансованих прийомів їжі ефект від тренувань буде зовсім не той, який би ви хотіли бачити.
Вживайте побільше корисної їжі – каші та горіхи, овочі і фрукти, кисло-молочну продукцію, якщо ваш організм її засвоює, – і поменше шкідливої (снеки, алкоголь; зловживання солодким – теж сюди). Приймайте їжу 5-6 разів на день, невеликими порціями, ретельно пережовуйте. Такі прості звички, але через сто днів ви себе не впізнаєте. В хорошому сенсі, звісно.
Щодо води: якщо не п’єте щодня воду, почніть привчати себе до цієї корисної звички. Розрахуйте, скільки води вам потрібно вживати (30 мл на 1 кг тіла). Якщо купуєте негазовану мінералку в супермаркеті, змінюйте час від часу торгову марку, щоб вживати воду, добуту з різних свердловин.
Чи «допомагати» собі спортивним харчуванням? Так, звичайно. Якщо маєте можливість придбати якісний креатин, ВСАА чи протеїн – чудово! Але купуйте тільки сертифіковану продукцію від перевірених виробників, не гоніться за дешевизною. Напевно, це найважливіша порада, яку можна дати у цій ситуації.
А зараз – декілька порад, щоб втягнутися у програму тренувань і довести справу до кінця. Дотримуйтеся цих рекомендацій, щоб не зійти з дистанції на пів дорозі.
Що це означає? Помічайте в календарі кожен день, коли ви позаймалися і навіть знайшли час для особистісного розвитку (детальніше про цю техніку – тут). Після кількох днів утвориться маленький ланцюжок із «нанизаних» один на одного днів, і ваша задача – в жодному разі його не перервати. От і вся премудрість. Простіше нікуди, чи не так?
Формула коли-вам-зручно передбачає, що потренуватися ви можете коли завгодно – одразу після пробудження, протягом робочого дня чи ввечері. На ваш розсуд, як вам буде зручно. Те саме можна сказати стосовно підходів. Розтягуйте підходи на весь день, або робіть декілька підряд – як забажаєте. Жодних обмежень тут немає. Тільки не забувайте записувати к-сть підходів і повторів у записник.
Як ви це зробите – на папері чи у смартфоні – неважливо. Важливо, щоб ви відстежували свій прогрес і точно знали, коли і в який день скільки підходів зробили. Це нескладно – після кожного підходу поставити відмітку і продовжити займатися щоденними справами. Тому не варто нехтувати веденням записів. Відстежуйте за їхньою допомогою прогрес у тренуваннях, і це мотивуватиме виконувати сто повторів за меншу кількість підходів.
Що ж, основні моменти розказані, важливі нюанси – зауважені. Успіху і наснаги у подоланні власних слабкостей, натхненної роботи над собою і – очікуйте через три місяці програму підвищеної складності. І наостанок побажаємо вам, щоб ця нескладна програма тренувань стала вашим щоденним щитом від осінньої хандри і депресивних станів, у які нас намагатимуться загнати останні передзимові місяці.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?