Безперечно війна в країні вплинула на світосприйняття кожного українця. Всі ми, повертаючись до роботи, зовсім по-іншому спілкуємось з колегами, партнерами, керівниками. Робота й комунікація з людьми залишаються найголовнішими навичками, що допомагають знайти порозуміння та вирішення будь-яких робочих питань. Саме тому менеджери з персоналу повинні потурбуватися, особливо в цей непростий період для всієї країни, про забезпечення психологічного здоров’я всієї команди та її згуртованості.
У кризовій ситуації колективу дуже важливо відчувати згуртованість, підтримку в колі однодумців, а також турботу, щоб відчути власну значущість. Для цього менеджерам з персоналу дуже важливо змінити фокус увагу на психологічний стан робітників, а також на те, як їм бути ефективними в цей час.
Тільки тоді робітники будуть відчувати турботу керівників та компанії, коли адміністрації по-справжньому буде розуміти й перейматися їх турботами й переживаннями.
Розвантажте мітинги та наради
Чито ваша команда вже працює в офісі, чито продовжує роботу дистанційно, візьміть за корисну звичку починати мітинги та зустрічі зі звичайних доброзичливих слів: “Як ви?”, “Як ваші справи?”, “Чи все у вас добре?”, “Що саме вас хвилює?”. Проте не будьте надто нав’язливими та не лізьте з розпитуваннями, якщо колеги самі не налаштовані на розмову по душах. Включитися в таку розмову допомагає, коли керівник чи менеджер починає ділитися сам і розповідає про себе.
Допоможіть робітникам визначитись із власним темпом роботи
Стрес по-різному впливає на кожну людину: когось вводить в ступор, когось навпаки примушує панікувати та робити, забуваючи про відпочинок. Допоможіть вашим колегам визначити власний темп роботи та поясніть, що це нормально, головне, щоб кожному було зручно й комфортно. Якщо існує певний дискомфорт, допоможіть знайти причини та допомогти вирішити їх, повернувши темп кожного співробітника в продуктивне річище.
Проінформуйте колектив щодо внутрішніх волонтерських ресурсів
Певна частина співробітників багатьох компаній або виїхала з країни, або з рідних міст. Якщо в компанії діють певні волонтерські організації, які допомагають евакуйованим, то співробітники повинні бути потужно проінформовані про це. Ви можете зкомунікувати та об’єднати в групи тих робітників, які знаходяться наразі в одному місті чи країні. Також проінформуйте співробітників про внутрішні чати допомоги тощо. Не забудьте також повідомити їм про можливі соціальні начислення та допомоги від компанії чи держави, які вони можуть отримати.
Дізнайтесь більше порад, як підтримати корпоративний дух під час війни.
Для розв'язання цих питань та налагодження цієї доброзичливої атмосфери між менеджером з персоналу та робітниками необхідна довіра. Для встановлення довіри важливе чесне відкрите спілкування, зокрема про рішення та проблеми в бізнесі. Готовність вислухати та запропонувати підтримку й конкретну допомогу. Обов’язково виконувати дані співробітникам обіцянки. Надавати більше повноважень, відповідальності та свободи.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?