Ваш акаунт не активовано. Перевірте пошту. 
  1. Робота в Україні
  2. Онлайн консультація юриста

Онлайн консультація юриста

Вас хвилюють правові аспекти прийому на роботу або ви вважаєте, що вас незаконно звільнили? А може вам потрібно дізнатися, як правильно провести по кадровому обліку співробітника за сумісництвом? Запитайте поради у юриста!

Останні питання юристу:

Ольга (23 січень 2019)

Доброго дня! 2013 року прийнята на роботу до школи (бібліотекарем) на час відпустки основного працівника (по догляду за дитиною). На роботу приймав директор школи. 2014 року призначено паралельно на посаду вчителя укр мови та літ в цій же школі і також на час відпустки основного працівника. В директора писала відповідну заяву. В 2016 році пішла в декретну відпустку по догляду за дитиною. Виплати в зв'язку з пологами і щорічну відпустку дали лише, як бібліотекарю. Керівництво школи пояснило, що немає наказу з Райво про прийняття мене на роботу як вчителя. Але з вересня 2014 по лютий 2016 року пропрацювала на цій посаді і отримувала зарплату за тарифікацією, а не погодинну заміну уроків. Після закінчення відпустки мені внесуть в трудову книжку запис лише про посаду бібліотекаря, так як основний працівник вже вийшов на роботу. Чи не порушені мої права, коли за відсутності наказу (що такий наказ з Райво має бути ніхто не попереджав, керуються тим, що на посаді був інший директор, хоча при нинішньому працювала 4 місяці і теж за наказ нічого не говорилося) мені не виплатили декретні і відпускні за посаду вчителя і відмовляються вносити запис до трудової?

 Переглянути відповідь

Дмитро (17 січень 2019)

Доброго дня! Я народився 15 червня 1991р. В 2008р закінчив школу, мені на цей момент виповнилося 17 років. Погано склав ЗНО, в результаті чого не вступив в омріяний ВНЗ. Вирішив, що буду вступати на наступний рік. В результаті залишився вдома, відвідував репетитора, готувався до здачі ЗНО. Весь цей час я слухав докори батьків, що нічого не допомагаю по господарству. Хоча я по мірі можливості допомагав, міг відмовити тільки тоді, коли виконував завдання задані репетитором та перед наближенням тестування, коли готувався дуже ефективно. І моє пояснення, що я готуюсь до вступу не дуже їх цікавило, особливо батька. Батьки в мене прості працівники, без вищої освіти. Мати – 1969р. н. Продавець магазину. Батько – 1967р. н. Став алкоголіком, коли я ще був малим(4-5років). В 2007р(йому на цей момент було 40) перестав працювати по причині алкозалежності. Ніякої пенсійної допомоги немає. Відповідно, коли я ще був в 10 класі(16 років), перестав забезпечувати мене і сім’ю в цілому, не займався моїм вихованням. В 2009р склав успішно ЗНО і вступив в бажаний університет на бюджетну форму навчання. Жив в гуртожитку. Склав зимову сесію, але зрозумів, що помилився з вибором спеціальності. В результаті чого вирішив вступити заново на перший курс. Тому після зимової сесії повернувся додому. Почав заново готуватися до ЗНО. Звісно ж докори батьків знов почались: чому не допомагаю по господарству, чому залишив навчання…Занять я не відвідував, літньої сесії не складав - думав що відрахували. Коли прийшов забирати документи(середина літа 2010р), оказалось, що я ще не відрахований і мені запропонували скласти сесію поза графіком. Я відмовився, так як остаточно вирішив, що буду вступати на іншу спеціальність. І осінню 2010р я вступив на комп’ютерну спеціальність на денну форму навчання, на б’юджет. Провчився перший курс. Всю отриману стипендію я не розтрачував. Перед початком другого курсу я пояснив батькам, що в навчальну програму, починаючи з другого курсу, включено багато предметів по спеціальності, і що мені для навчання буде необхідний ноутбук. І попросив батьків, докласти мені до відкладеної стипендії необхідну суму. Мати пояснила, що не в змозі мені дати цих грошей, тому що вона оплачувала мені гуртожиток, готувала мені продукти, давала мінімальні кишенькові гроші на харчування. Також навчався мій старший брат. Йому також потрібно було приготувати їжу та дати гроші на проживання. Батько звісно ж не захотів мене слухати, він так і ніде не працював, жив на маминому утриманні, ні я ні брат його не цікавили. В 2011, я почав навчання на другому курсі, і зрозумів, що не складу сесію через вище згадану причину. За два тижні до зимової сесії мати мені все ж таки доклала необхідну суму. І я купив ноутбук. Але оказалось запізно. За два тижні я не зміг виконати весь необхідний практикум лабораторних робіт, в результаті чого не отримав допуску до сесії з деяких предметів. І як результат отримав декілька перездач, які мені перенесли на інший семестр. Але навчання з хвостами я не зміг собі прости. Я був в школі одним з кращих учнів, що таке перездачі ніколи не знав. Я розчарувався в собі, в батьках, в викладачах, в університеті, в житті в цілому. Не захотів продовжувати навчання з перездачами. І знову повернувся з гуртожитку додому після зимової сесії. Сказав собі, що в університет більше не піду. Освіти в мене не було, відповідно достойної роботи я не зміг знайти. Був вдома, весь час слухав докори батьків, що я неук, що я не працюю, що нічого не допомагаю по господарству, хоча я при необхідності допомагав. Так я пробув півтора року вдома(2012-2013рр). І все ж таки знов задумався про вступ. Також мати мене підштовхувала до цього. Останніх пів року я почав готуватися до ЗНО і заново його склав. Восени 2013р заново вступив в університет на цю ж комп’ютерну спеціальність, на б’юджетну форму навчання. В 2017р закінчив навчання, отримав ступінь бакалавра. Зрозумів що, не хочу продовжувати навчання в університеті, що мені вже 26 років, тому краще шукати роботу, тому що в мене вже тепер був хоча б диплом бакалавра. Після пройдених декількох співбесід я зрозумів, що мого навчання в університеті далеко недостатньо. Тому почав самостійно опановувати необхідні для роботи технології, час він часу проходив співбесіди, щоб провірити свій рівень знань. Жив не вдома, а в дешевій квартирі. Їжу мені передавала мама з дому і оплачувала цю ж квартиру. Так пройшов рік(осінь 2017 – осінь 2018). Після пройденої останньої співбесіди мене так і не взяли на роботу. Але я рішив не здаватись і йти до останнього. Робота програмістом доволі перспективна. Раз взявся за це все, було потрачено стільки часу, на університет в тому числі, тому потрібно доводити все до кінця. Тому я вирішив продовжувати вивчати необхідні технології. Осінню значно підняли оплату за квартиру. І тому мама пояснила, що не зможе мені оплачувати її. Я звісно ж не хотів повертатись додому. Вирішив знайти тимчасово хоча б якусь роботу, попрацювати пів року – рік, відкласти кошти на оренду квартири і проживання. А дальше звільнитись з роботи, на збережені гроші оплачувати квартиру і жити та продовжити вивчати необхідні технології. Після пройденої співбесіди на заводі мені одразу запропонували роботу. Робота офіційна. І при оформленні на роботу(мені вже виповнилося 27 років), в мене попросили військовий квиток, якого в мене звісно ж не було. Адже по суті я весь час потратив на навчання, хоча як я пізніше зрозумів(після ознайомлення з законом “Про військовий обов’язок і військову службу”) права на відтермінування від призову в мене не було, тому що відтемінування на навчання надається тільки один раз. Відповідно вибору не залишалось як повернутись знов додому. Вдома я продовжив вивчати необхідні технології для роботи програмістом. Звісно ж почались знов ті ж проблеми: батьки докоряють, що мені вже 27, а я не працюю, що не допомагаю по господарству, батько пригрозив здати мене військомату, щоб мене забрали в армію, кожен день вимагає, щоб я забирався з його дому. Йому зараз 52, він так і ніде не працював, починаючи з 40 років, кожен день випиває, повиносив з дому всі речі, звісно ж за алкоголь. Він на утриманні в мами, мама його годує, забезпечує сигаретами, інколи навіть і алкоголем. На моє зауваження мамі, чому вона так догоджає, батько все більше і більше починає злитись на мене і докоряти, виганяти з дому і т. д., лякати здачею мене військомату, погрожувати, що вб’є мене, коли я сплю, що я 10 років навчався і з моєї науки толку нуль, що я потратив намарне 10 років(незважаючи на те, що все його заняття останні 12 років це випивати). Було навіть побив його, коли здали нерви. Мати також часто лається з батьком, говорить йому щоб йшов працювати, на що він просто все переводить на мене…от він не працює, от ти і його годуєш…А також в додачу говорить, що ми живемо в його домі і повинні йому плати квартплату. Дім дійсно його, йому його подарували його батьки. Я звісно ж і сам розумію, що мені 27, а я ще не працю. Це звісно ж погано. Але я просто думаю про майбутнє, і намагаюсь знайти перспективну роботу. Тому відходити від ідеї знайти роботу програмістом я не хочу. І жертвувати цим для роботи вантажником чи двірником також не хочу. Плюс в мене все ж таки є вже диплом і братися за роботу двірником напевно не логічно. Для роботи програмістом я поки не готовий, а піти на іншу більш-менш достойну роботу я не можу, тому що в мене немає військового квитка, як я вже згадував. Батьки мене не розуміють. А особливо батько, він по суті пропив весь свій мозок і є психічно хворою людиною. Я їм мамині продукти, приготовану нею їжу, але коли вона не приготує нічого, я не задаю їй питання з цього приводу, іду і сам собі щось готую. При розмові з мамою, вона мене впринципі розуміє. Тому в мене виникли такі питання з всієї цієї ситуації: 1. Чи можу я через суд, чи в якомусь іншому порядку заставити тепер батька сплатити мені кошти, які він повинен був вкладати в мене, до досягнення мною повноліття(три роки), а потім після досягнення мною повноліття - до 23 років включно(згідно з законом), адже я був студентом. Він мав забезпечувати мене всім необхідним для навчання, грішми, продуктами, одягом, взуттям, грішми для покупки книг, в тому числі і ноутбуком. Я завжди старався вступити на б’юджетну форму, щоб батьки не оплачували моє навчання – це для мене було не припустимим. Але чисто матеріальне забезпечення було необхідністю, тому вважаю що маю право це матеріальне забезпечення вимагати. Тобто, якщо він сплатить мені ці кошти, я потрачу їх на оренду квартири, щоб не жити в батьківському домі чим він мені і докоряє найбільше. Зможу спокійно віддатись навчанню, і невдовзі надіюсь знайти все ж таки омріяну роботу. 2. Чи має батько право вигнати мене з дому? Мати з ним не розлучилась, я офіційно прописаний в цьому домі. 3. Чи має батько право, виганяти мене з дому, докоряти, що я в 27 не працюю, адже в відповідний час він не виконував своїх батьківських обов’язків до досягнення мною 23 років включно: не займався вихованням, не забезпечував всім необхідним. Адже, якщо б він забезпечував мене всім необхідним, я б не залишив своє друге навчання і відповідно зміг би скоріше отримати освіту і думати про роботу. 4. Чи має батько право взагалі морально давити на мене, створювати мені не комфорні умови перебування в домі, адже сам не займається нічим, тільки випиває, нервово виводить мене з себе кожен день, чим робить моє навчання просто неможливим? 5. Чи маю я взагалі право і чи є якийсь закон для того, щоб мені батько не докоряв, не принижував мою особистість і не впливав на мене психологічно і просто залишив в спокої? Якщо він залишить мене в спокої, більше нічого мені від нього і не потрібно буде. 6. Які є взагалі рішення в даній ситуації? Чи можна батька за допомогою закону заставити працювати і притягнути до відповідальності через те, що він робить так як робить? Мені не потрібні його фінанси, хай заробляє сам для себе, головне щоб мав хоч якесь заняття і не знаходився цілими днями вдома. Відповідно і часу конфліктувати зі мною в нього не буде.

 Переглянути відповідь
← CtrlCtrl →
Стр. 6 з 811

Шукаєте роботу?

Шукаєте персонал?

Інші документи

↑ Вгору